ИСКРА СВЕТА

 

Очікуваний національно-визначений внесок (ОНВВ) України до нової глобальної кліматичної угоди

використані аналітичні матеріали "Україна - 2030: політика розвитку і клімат"



Глобальні зміни клімату на Землістали очевидною реальністю, причому у більшості вимірів – переважно неприємною.

По-перше, в людському вимірі їх наслідки уже реально впливають на якість життя практично кожного жителя планети, включаючи його здоров’я і навіть саме життя.

По-друге, в економічному вимірі зміна клімату стала неприємною очевидністю, навіть для багатих держав – взаємозалежність економічного розвитку і зміни клімату, невідворотність зростання плати за достаток, комфорт, за прагнення досягти цих принад сучасної цивілізації шляхомнестримного споживання невідновних, обмежених багатств природи, передусім паливно-енергетичних ресурсів, що добуваються усе глибше, усе більш руйнівними методами, на незайманих територіях вразливих і водночас важливих для Землі екосистем.

По-третє, у філософському вимірі зміна клімату є дошкульним, очевидним попередженням людству про невідворотну розплату за наслідки втрати ним розуму, нівелювання засадничих цінностей різноманітного життя на маленькій планеті, бездумної гонки озброєнь і марної трати обмежених ресурсів на безумні війни у той час, коли багато мільйонів людей на різних континентах не мають елементарного доступу до їжі і питної води, за прагнення панувати над іншими, не володіючи навіть собою і не дбаючи про майбутнє.

Саме тому на першій Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) 11 червня 1992 року була солідарно прийнята Рамкова конвенція ООН про зміну клімату (РКЗК ООН), яка набула чинності21 березня 1994 року. РКЗК ООН підписали 165 країн (включаючи ЄС як окрему регіональну економічно-інтеграційну організацію). Україна є Стороною РКЗК ООН з 11 серпня 1997 року після її підписання 11 червня 1992 року та ратифікації Верховною Радою України 29 жовтня 1996 року.  

Характерною рисою РКЗК ООН є принцип “загальної але диференційованої відповідальності”, який знайшов своє втілення у поділі країн на дві групи – Сторін Додатку І до РКЗК ООН та країн, що розвиваються. Додаток І до РКЗК ООН містить перелік 41 розвиненої країни, включаючи ЄС, яким відведена роль лідерів у вирішенні проблем обмеження та скорочення викидів ПГ.

Окрім того, існує ще Додаток ІІ до РКЗК ООН, що включає 24 найбільш розвинені країни, включаючи ЄС, із Додатку І, які повинні надавати фінансові ресурси країнам, що розвиваються. Україна входить тільки до Додатку І зі статусом країни, в якій відбувається процес переходу до ринкової економіки. Слід зазначити, що у 1992 році такий поділ виглядав цілком логічним, оскільки 2/3 усіх світових викидів ПГ припадало тоді на розвинені країни, а зростання викидів в Китаї, Індії та інших країнах, що розвиваються, було незначним. Зараз цей поділ уже не відповідає сучасному стану світових економік і потребує перегляду.

Принцип “загальної але диференційованої відповідальності” також було покладено в основу Кіотського протоколу до РКЗК ООН, який було прийнято на 3-й конференції Сторін РКЗК ООН 11 грудня 1997 року в м. Кіото (Японія) та який набув чинності 16 лютого 2005 року. Наразі Кіотський протокол підписали 83 країни, включаючи ЄС, ратифікували 192 країни, включаючи ЄС. Україна підписала Кіотський протокол 15 березня 1999 року та ратифікувала його 04 лютого 2004 року.

Відповідно до Кіотського протоколу 39 розвинених країн, включаючи ЄС, із Додатку І до РКЗК ООН взяли на себе зобов’язання протягом 2008 – 2012 років (ПЗ1) обмежити свої викиди ПГ певним відсотком від викидів ПГ у 1990 році. Кожна з цих країн, які увійшли в Додаток В до Кіотського протоколу,визначила для себе цей відсоток, а в сумі вийшло скорочення викидів ПГ приблизно на 5% (середній рівень викидів ПГ протягом ПЗ1 на 5% нижче рівня викидів ПГ у 1990 році). Кількісні зобов’язання щодо одиниць скорочення викидів (КЗОСВ) України у ПЗ1 становили 100% викидів ПГ від її рівня викидів ПГ у 1990 році.

Важливою особливістю Кіотського протоколу стало застосування економічних механізмів для вирішення проблеми скорочення викидів ПГ. Оскільки парниковий ефект носить глобальний характер і не має кордонів, то абсолютно не важливо, у якому місці скорочувати викиди ПГ. Доцільно робити це там, де дешевше, а досягнуті скорочення викидів ПГ у вигляді відповідних вуглецевих одиниць продавати тому, для кого зробити це самостійно було б дорожче. Країнам та бізнесу давалась свого роду гнучкість: можна самим скорочувати викиди ПГ відповідно до взятих зобов’язань, можна купувати вуглецеві одиниці, а можна скорочувати більше, ніж вимагається, і продавати.

Ці схеми отримали назву “гнучких механізмів” Кіотського протоколу. Сторони Додатку В до Кіотського протоколу, викиди ПГ яких у ПЗ1 були зафіксовані у вигляді КЗОСВ, в рамках “гнучких механізмів” отримали право торгівлі одиницями установленої кількості між собою (так звана ”торгівля квотами” відповідно до Статті 17 Кіотського протоколу). Іншим “гнучким механізмом” для розвинених країн став механізм спільного впровадження (Стаття 6 Кіотського протоколу), в якому суб’єкти господарювання з однієї розвиненої країни приймають участь в реалізації проектів спільного впровадження на території іншої країни з передачею досягнутих скорочень викидів ПГ у вигляді одиниць скорочення викидів. Країни, що розвиваються, могли приймати участь у механізму чистого розвитку (Стаття 12 Кіотського протоколу), який дуже подібний до механізму спільного впровадження для розвинених країн.

Однак уже через три роки виникла проблема – США, яка підписала Кіотський протокол, відмовилась від його ратифікації, оскільки переоцінила свої можливості щодо виконання взятих зобов’язань за ПЗ1. Динаміка викидів ПГ у цій країні виявилась не такою, як у інших Сторін Додатку В до Кіотського протоколу. Така ж проблема виникла і у Канади, яка ратифікувала Кіотський протокол, але потім (12 грудня 2012 року) із нього вийшла.

Тим не менше, свої завдання Кіотський протокол у ПЗ1 виконав. По-перше, кліматична тематика стала важливим фактором міжнародної політики та громадської діяльності. По-друге, розвинені країни, в цілому, скоротили викиди ПГ на 5% у ПЗ1 навіть з урахуванням викидів ПГ у США та Канади за рахунок дуже значного скорочення викидів ПГ в РФ, Україні та інших країнах Східної Європи. По-третє, були апробовані “гнучкі механізми”. Механізми спільного впровадження та чистого розвитку виявилися достатньо успішними, хоч і не без недоліків. ”Торгівля квотами”, на яку покладали велику надію в Україні, не стала ефективним економічним механізмом – як показав реальний досвід, міждержавна торгівля одиницями установленої кількості у ПЗ1 звелась до разових і дуже невеликих продаж.

Оскільки ПЗ1 мав закінчитися 31 грудня 2012 року, Сторони розпочали переговори щодо другого періоду дії зобов’язань Сторін Кіотського протоколу протягом 2013-2020 років (ПЗ2)ще до початку ПЗ1 для того, щоб прийняті зміни та доповнення до Кіотського протоколу встигли набути чинності з 01 січня 2013 року. На жаль, багато часу було втрачено на безплідні дискусії і тільки 09 грудня 2012 року, в останній день 8-й зустрічі Сторін Кіотського протоколу в м. Доха (Катар), була прийнята Дохійська поправка до Кіотського протоколу.

Згідно з даними Секретаріату РКЗК ООН від 26 червня 2015 року лише 34 країни ратифікували Дохійську поправку до Кіотського протоколу протягом двох з половиною років після її прийняття. Це, головним чином, країни, що розвиваються, серед яких слід відзначити такі країни, як Китай, Мексика, Південна Корея, Об’єднані Арабські Емірати, Південно-Африканська Республіка та Сінгапур. Наразі лише 3 розвинені країни (Норвегія, Ліхтенштейн та Монако) входять до цього переліку. Для того, щоб Дохійська поправка набула чинності, її мають ратифікувати щонайменше 144 Сторони Кіотського протоколу.

У Дохійській поправці викладені зміни та доповнення до Статей 3, 4 та Додатків А та В до Кіотського протоколу. Новий Додаток В тепер містить 38 Сторін (увійшли Білорусь та Казахстан, а РФ, Японія та Нова Зеландія хоч і залишились Сторонами Кіотського протоколу, але КЗОСВ на ПЗ2 не взяли), які несуть відповідальність за близько 13% щорічних світових викидів ПГ. КЗОСВ України у ПЗ2 становить 76% викидів ПГ від її рівня викидів ПГ у 1990 році. Країни, що розвиваються, ніяких КЗОСВ у ПЗ2 не мають, що на даному етапі розвитку світової економіки суттєво обмежує міжнародні дії зі скорочення глобальних викидів ПГ. Наразі Кіотський протокол має більш політичне значення і його ПЗ2 розглядається як перехідний етап до нової глобальної кліматичної угоди, підготовка до прийняття якої на наступній 21-й конференції Сторін РКЗК ООН, що має відбутися у період з 30 листопада по 11 грудня 2015 року у м. Париж (Франція), увійшла у свою вирішальну фазу.

Так, на Першій неформальній зустрічі високого урядового рівня з питань зміни клімату, що відбулася в Парижі 20-21 липня 2015 року (Україна, на жаль, не брала участі), представники сторін РКЗК обговорювали загальні характеристики, диференціацію зобов’язань, тривалість і динамічність майбутньої кліматичної угоди на 2021 – 2030 роки, запланованої до підписання у Парижі в грудні 2015 р.

В рамках нової кліматичної угоди Україна може отримати доступ до механізмів фінансування заходів зі скорочення викидів, зниження енергетичної залежності, підвищення ефективності використання ресурсів і розбудови міжнародних ринкових механізмів скорочення викидів парникових газів. Такі заходи сприятимуть виконанню вимог Угоди про Асоціацію між Україною і ЄС та покращенню міжнародного іміджу держави. У тому разі, якщо делегація України і надалі не братиме активну участь у переговорному процесі, буде втрачено можливість доступу до фінансування і можливе накладення зобов’язань з фінансування кліматичних заходів в країнах, що розвиваються.

У першому раунді міністерських перемовин взяли участь представники 46 країн, а також міжнародні організації. З представників Парасолькової Групи, до якої входить Україна, взяли участь Австралія, Канада, Норвегія, Нова Зеландія та США. Як зазначалося раніше, представники України були відсутні. Представники Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації, що є країнами з перехідною економікою і членами Парасолькової Групи, також були відсутні.

На зустрічі було оголошено про представлення нового тексту для переговорного процесу на період після закінчення дії Кіотського Протоколу. Очікується, що текст буде опубліковано 24 липня 2015 року. Проте учасники переговорів наголосили на необхідності раннього залучення міністрів до процесу переговорів для досягнення консенсусу з основних питань.

За основу для обговорення було прийнято базовий документ, що описує основні питання, які мають бути вирішені на найвищому рівні для надання представникам країн доручень на наступному раунді переговорів в Бонні у серпні-вересні цього року. Питання, які в основному розглядалися на сегменті високого урядового рівня, стосувалися загальних характеристик угоди, диференціації вимог і зобов’язань країн щодо прозорості, зобов'язань зі скорочення викидів (збільшення поглинання ПГ) і засобів досягнення зобов'язань з огляду на національні особливості, а також довгострокові перспективи угоди. Питання засобів реалізації угоди (фінансування, технології та нарощування потенціалу зі скорочення викидів), питання адаптації, відшкодування втрат і збитків, а такожправові питання будуть обговорюватися в процесі наступних раундів перемовин.

Основні питання, на які необхідно звернути увагу при формуванні позиції України на переговорному процесі:

  1. Країни самі визначатимуть свій внесок у скорочення викидів на глобальному рівні згідно з особливостями економічного стану, структури економіки, тощо. Для України такий підхід може надати змогу:

1)                 Розробити і подати ОНВВ до РКЗК ООН з адекватним рівнем амбітності, зважаючи на особливості умов, а також підвищити амбітність цілей у подальшому за можливістю/необхідністю;

2)                 Зробити посильний внесок у боротьбу зі зміною клімату;

3)                 Сприяти змінам у структурі економіки та модернізації промисловості;

4)                 Залучити інвестиції в галузі промисловості з високою доданою вартістю;

5)                 Знизити енергетичну залежність;

6)                 Покращити міжнародний імідж країни.

  1. Питання принципів розподілу країн на групи (розвинені і ті, що розвиваються) в рамках Паризької Угоди. Країни, що розвиваються, активно обстоюють позицію щодо історичної відповідальності розвинених країн, а відтак, крім значного скорочення викидів розвиненими країнами, також мають мати місце матеріальні зобов’язання перед країнами, що розвиваються, щодо фінансуваннязаходів зі скорочення викидів, адаптації і фонду компенсації збитків від катастроф, пов’язаних зі зміною клімату. Вимоги до окремо визначених країн з перехідною економікою (Україна, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан та ін.) у першому періоді дії Кіотського Протоколу (2008-2012) були дещо нижчими з огляду на економічну ситуацію. Проте беззастережне віднесення України до розвинених країн, без зазначення особливостей її теперішньої політичної та економічної ситуації, може нести досить високі зобов’язання. Наприклад, багато країн, що розвиваються (Аргентина, Китай, Бразилія, Індія, Венесуела, Чилі, Мексика, країни Перської затоки), мають значно вищі економічні показники порівняно з Україною.
  2. Формулювання чітких політичних сигналів Урядом України міжнародним фінансовим інституціям, країнам-донорам, приватним компаніям щодо цілей модернізації економіки і зміни її структури для підвищення ролі секторів з високою доданою вартістю. Також варто розглянути механізми залучення і підтримки українського капіталу, зокрема, програми спрощеного ведення бізнесу, зниження оподаткування та інших заходів з державної підтримки інноваційних виробництв, тощо.
  3. Можливість доступу України в якості реципієнта до фінансових інструментів, що вже передбачені, або будуть розроблені в рамках майбутньої Угоди. У той час, як Україна має великий досвід в ринкових механізмах Кіотського протоколу, є можливість взяти активну участь у розбудові майбутніх ринкових механізмів, які скоріше за все будуть базуватися на існуючих – Механізмі Чистого Розвитку (МЧР), Спільного Впровадження (СВ) і Міжнародної Торгівлі Викидами. Можливість доступу до фінансових інструментів на кшталт Зеленого Кліматичного Фонду, Адаптаційного Фонду, Фонду Компенсації Збитків має бути додатково досліджена і узгоджена з країнами-донорами, зважаючи на особливості ситуації в Україні. Наразі доступ до цих інструментів мають лише країни, що розвиваються.
  4. Перегляд зобов’язань – було оголошено про плани перегляду цілей країн раз на п’ять років, з метою підвищення амбітності цілей і запобігання заниження внесків у скорочення викидів. Зважаючи на наголошені принципи спільної, але диференційованої відповідальності з огляду на економічну ситуацію окремої країни, має бути передбачене періодичне оновлення ОНВВ в рамках тісної співпраці між органами виконавчої, законодавчої влади, державних і приватних наукових установ, а також громадянського суспільства.
  5. Розбудова і збереження інституційної спроможності органів виконавчої влади (Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство економічного розвитку і торгівлі, Міністерство регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства, тощо).
  6. Законодавче забезпечення переходу до низьковуглецевої політики сталого розвитку та виконання зобов’язань за ОНВВ України.

Що означає термін «Очікуваний національно-визначений внесок (ОНВВ)» (укр.) чи англ. – «Intended Nationally Determined Contribution (INDC)»? Якою має бути структура та основні елементи ОНВВ – INDC?

По-перше, термін “внески” наразі вживається для означення будь-яких цілей або дій країн, спрямованих на досягнення мети РКЗК ООН відповідно до її Статті 2, а саме “досягненню стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему. Такий рівень має бути досягнутий у строки, необхідні для природної адаптації екосистем до зміни клімату, що дасть можливість не ставити під загрозу виробництво продовольства і сприятиме забезпеченню подальшого економічного розвитку на стійкій основі”.

По-друге, означення “національно-визначені” підкреслює той факт, що внески розробляються країнами відповідно до їх національних обставин, а не встановлюються шляхом прийняття спільного рішення.

По-третє, означення “очікувані” свідчить про те, що юридичний статус та форма внесків до нової глобальної кліматичної угоди ще не визначені. До внесків також можна буде вносити правки (наприклад, якщо наступні рішення Сторін змінять правила розрахунку викидів ПГ у секторі ЗЗЗЛГ).

На виконання параграфу 2(b) Рішення 1/СР.19[1], прийнятого на 19-й конференції Сторін РКЗК ООН, Сторони запрошені підготувати та надати до Секретаріату РКЗК ООН свої ОНВВ в рамках підготовки нової глобальної кліматичної угоди. У параграфі 16 (b) Рішення 1/СР.20[2], прийнятого на 20-й конференції Сторін РКЗК ООН, визначено, що усі ОНВВ, подані до 01 жовтня 2015 року, будуть зведені Секретаріатом РКЗК ООН до 1 листопада 2015 року.

Відповідно до загальновизнаних рекомендацій, викладених у параграфі 14 Рішення 1/СР.20[3], ОНВВ мають містити:

  • кількісно-визначену інформацію щодо початкової точки (включаючи, за необхідності, базовий рік);
  • часові рамки та/або періоди впровадження;
  • сфери дії та охоплення;
  • планування процесів;
  • методологічні підходи, включаючи підходи щодо оцінки та обліку викидів антропогенних парникових газів, та, за необхідності, їх видалень;
  • до якої міри Сторона вважає свій очікуваний національно-визначений внесок справедливим та амбітним у світлі своїх національних обставин та наскільки він сприяє досягненню мети РКЗК ООН відповідно до її Статті 2.

Отримана під час останньої (червень 2015 р.) сесії СРГДППД у м. Бонн (Німеччина) інформація щодо існуючих методологічних підходів та керівництв з підготовки ОНВВ, існуючі на сьогоднішній день методичні посібники та керівництва, серед яких слід відзначити, в першу чергу, спільну публікацію ПРООН та Світового інституту ресурсів СІР[4], а також опубліковані ОНВВ, дали можливість визначити структуру та основні елементи ОНВВ (див. Додаток 1:«Проект Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення «Очікуваних національно-визначених внесків (ОНВВ) України» до нової глобальної кліматичної угоди»).

При формуванні ОНВВ України слід також чітко ідентифікувати категорії джерел викидів ПГ за «економічними секторами» відповідно до методології МГЕЗК порівняно з національним поняттям «галузі економіки».

Так, в Україні для цілей аналізу, планування, управління, обліку, звітності тощо використовується усталений термін «галузі економіки». Однак у міжнародних документах, зокрема конвенціях, протоколах, директивах тощо, у тому числі з питань зміни клімату, застосовується термін «економічні сектори». Дану особливість слід враховувати при розробці «Очікуваних національно-визначених внесків України» до нової глобальної кліматичної угоди.

Зокрема, у Господарському кодексі України та статистичних класифікаціях термін «галузь» визначається як «діяльність сукупності виробничих (статистичних) одиниць, що беруть участь у переважно однакових або подібних видах економічної діяльності».

Аналогічно цьому «галузь економіки», відповідно до термінології, що вживається у підручниках і науковій літературі з питань державного регулювання економіки, визначається як «сукупність підприємств і виробництв, що володіють спільністю виробленої продукції, технологій і потреб, що задовольняються».

Національне поняття «галузі економіки» не є тотожним міжнародному поняттю «економічних секторів», що вживаються МГЕЗК для визначення відповідних категорій джерел викидів при проведенні оцінки викидів з джерел і абсорбції поглиначами парникових газів.

При підготовці національних кадастрів антропогенних викидів з джерел і абсорбції поглиначами парникових газів усіма країнами – сторонами РКЗК ООН використовуються порівнювані методології, що погоджуються Конференціями Сторін. Зазначені методології, які розробляються МГЕЗК, оформлюються у вигляді «Керівних принципівнаціональнихінвентаризаційпарникових газів».

Остання оцінкавикидівпарникових газіввУкраїні (за 2013 р., термін подання до Секретаріату РКЗК ООН – 2015 р.)проводилась відповідно до«Керівних принципів національнихінвентаризаційпарникових газівМГЕЗК,2006» (далі – Керівніпринципи МГЕЗК)навиконання Рішення, прийнятого Конференцією Сторін(24/CP.19).

Керівніпринципи МГЕЗК розглядають конкретні категорії джерел викидів в рамках чотирьох основнихсекторів:

  • Енергетика;
  • Промисловіпроцесиі використанняпродуктів;
  • Сільськегосподарство, лісовегосподарство та іншівиди землекористування;
  • Відходи.

Сектор «Енергетика» у розумінні Керівних принципів МГЕЗКвключає в себе, переважно, таке:

  • розвідку та видобуток первинних джерел енергії;
  • перетворення первинних джерел енергії в більш придатні для використання форми енергії на нафтопереробних заводах і електростанціях;
  • передачу і розподіл палива;
  • стаціонарне та мобільне використання палива.

Викиди виникають в результаті спалювання палива, або в процесах без горіння внаслідок витоків при видобутку, перетворенні, зберіганні, транспортуванні та споживанні палива.

Левова частка викидів у цьому секторі припадаєнавикидиукатегорії «Спалювання палива».

При підготовцікадастру ПГ «спалювання палива» визначається як «умиснеокисленняматеріаліввпристроях, призначених для виробництва теплаабо механічноїроботи,абодлявикористання позапристроями.Це визначеннямає на метівідокремитиспалюванняпаливадлясамостійного івиробничого споживанняенергії відтепла,що вивільняєтьсяпривикористаннівуглеводніввхімічних реакціяхупромисловихпроцесах, або від використаннявуглеводнівякпромислової продукції».

До сектору «Енергетика», окрім:

  • спалювання вуглеводнів з метою отримання теплової енергії для її подальшого прямого використання або перетворення в інші види енергії;
  • спалювання палива при виробництві електричної та теплової енергії, а також при переробці палива;
  • стаціонарного спалювання викопних палив при видобуванні неенергетичних матеріалів, а також у промисловості та будівництві,

віднесено спалювання палива: цивільною авіацією, автодорожнім, залізничним, водним, іншими видами транспорту; а також у комерційному секторі і органах управління, приватному житловому секторі, сільському, лісовому господарстві, риболовстві.

Порівняно невелику частину викидівусекторі «Енергетика» формують викидивід видобутку, перетворення і транспортуванняпервинних енергоносіїв (викопних видів палива). До цієї категорії віднесенівитокиприродного газуі викидиметанупри видобутку вугілля, при видобутку і поводженні з нафтою і природним газом, при спалюваннівуглеводнів вфакелахупроцесі видобуткута переробки нафти/газу.

Відповідно до Керівних принципів МГЕЗК, Сектор «Промисловіпроцесиі використанняпродуктів» (ППВП) генерує викиди, пов'язані з промисловимипроцесами, використанням парникових газівускладі продуктівтанеенергетичнимвикористаннямвикопнихвуглеводнів.

Основними джерелами є викиди від промислових процесів хімічної або фізичної переробки матеріалів (наприклад, доменні печі в сталеливарній промисловості; аміак та інші хімічні продукти з викопного палива, що використовується як хімічна сировина; цементне виробництво – є найважливішими прикладами промислових процесів, пов'язаних з викидом значної кількості двоокису вуглецю та інших парникових газів. Окрім того, парникові гази часто входять до складу таких продуктів, як холодильники, піни і аерозольні балони).

Сектор «Сільське господарство, лісове господарство та інші види землекористування» (СГЛГІВЗ) охоплює таке:

  • викиди і поглинання CO2, обумовлені змінами запасів вуглецю в біомасі, мертвій органічній речовині та мінеральних ґрунтах, для всіх керованих земель;
  • викиди CO2 та інших, ніж CO2, газів від пожеж на всіх керованих землях;
  • викиди N2O від усіх оброблюваних ґрунтів;
  • викиди CO2, пов'язані з внесенням вапна і сечовини в оброблювані ґрунти;
  • викиди CH4 при вирощуванні рису;
  • викиди CO2 та N2O від культивованих органічних ґрунтів;
  • викиди CO2 та N2O від керованих водно-болотних угідь;
  • викиди CH4 від домашніх тварин (кишкова ферментація);
  • викиди CH4 і N2O від систем збирання, зберігання та використання гною;
  • зміни запасів вуглецю, пов'язані із заготовленими лісоматеріалами.

Сектор«Відходи» генерує викиди двоокису вуглецю (CO2), метану (CH4) і закису азоту (N2O) в таких категоріях:

  • видалення твердих відходів;
  • біологічна обробка твердих відходів;
  • інсінерація (термічне знешкодження відходів у спеціальній печі при дуже високих температурах) і відкрите спалювання відходів;
  • очищення і скидання стічних вод.

При дослідженні проблеми аналітичні матеріали, включаючи структуру і тенденції економічного розвитку, аналіз стратегій і програм розвитку економіки України, заходи державного регулювання економіки бралися за національної структурою «галузей економіки», а проектний документ «Очікувані національно-визначені внески України» до нової глобальної кліматичної угоди викладено за міжнародно-визнаною структурою «секторів економіки».

Оптимальний варіант «Очікуваних національно-визначених внесків (ОНВВ) України» до нової глобальної кліматичної угоди», у тому числі показника рівня викидів парникових газів у 2030 році порівняно з базовим 1990 роком, а відтак – стратегії дальшого розвитку економіки та підвищення добробуту населення України до європейського рівня, має бути обраний Міжвідомчою комісією з виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, схвалений Кабінетом Міністрів України та затверджений Президентом України.

 



[1] Decision 1/CP.19: Further advancing the Durban Platform. - FCCC/CP/2013/10/Add.1, 2014. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://unfccc.int/resource/docs/2013/ cop19/ eng/10a01.pdf#page=3.

[2] Decision 1/CP.20: Lima Call for Climate Action. - FCCC/CP/2014/10/Add.1, 2015. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://unfccc.int/resource/docs/2014/cop20/eng/ 10a01.pdf#page=2.

[3]Decision 1/CP.20: Lima Call for Climate Action. - FCCC/CP/2014/10/Add.1, 2015. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://unfccc.int/resource/docs/2014/cop20/eng/ 10a01.pdf#page=2.

[4] Designing and Preparing Intended Nationally Determined Contributions (INDCs). – UNDP/WRI, 2015. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.wri.org/ publication/ designing-and-preparing-indcs.



Создан 09 мая 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником