ИСКРА СВЕТА

 

Перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України

матеріали Міненерговугілля, архив новин за період 2005-2012



 

Паливно-енергетичний комплекс України або просто Енергетика – це галузь економіки, яка охоплює діяльність з розвідування і видобутку, переробки і виробництва, зберігання і транспортування, передачі і розподілу, торгівлі і збуту чи продажу енергетичних продуктів - палива, електричної і теплової енергії.

Енергетика була і залишається головною стратегічною передумовою розвитку економіки, основою забезпечення усіх видів життєдіяльності суспільства. Тому визначення та реалізація напрямів її розвитку є пріоритетними завданнями у забезпеченні національної безпеки, політичної та енергетичної незалежності, неухильного економічного розвитку.

Паливно-енергетичний комплекс України, сформований свого часу як складова частина паливно-енергетичного комплексу СРСР, не в повній мірі відповідає умовам функціонування Енергетики в незалежній державі.

Одним з визначальних факторів стану економіки країни є її енергозабезпеченість. За прогнозами у 2005 році енергозабезпеченість в України складе понад чотири тонни умовного палива на одну людину, що значно відстає від розвинутих країн світу (США, ЄС-15, Японія).

Ключовим чинником для кожної країни є забезпечення її енергетичної безпеки. Енергетична залежність України від поставок органічного палива у 2000-2004 роках становила понад шістдесят відсотків.

Тому, Енергетика країни в цілому вимагає докорінної перебудови.

 

На сучасному етапі основними проблемами Енергетики є:


Перше. Висока енергоємність ВВП України, яка складає вісімдесят дев‘ять сотих кілограм умовного палива на один долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності, що перевищує середній рівень енергоємності в країнах світу у два-три рази. Результатом високої енергоємності є надмірне споживання енергетичних продуктів і постійне зростання імпорту вуглеводнів в Україну.

 

Друге. Незадовільний технічний стан об’єктів Енергетики, який характеризується:

- критичним рівнем зношеності основних фондів, зниженням надійності роботи енергетичних об’єктів, зокрема, рівень зношеності становить від шести десяти до семи десяти відсотків;

- збільшенням питомих витрат палива на виробництво електроенергії;

- збільшенням втрат в мережах при транспортуванні енергопродуктів; наприклад, в електроенергетиці витрати електроенергії при її транспортуванні в мережах у 1991 році були дев‘ять відсотків, а на даний час ця величина сягнула понад чотирнадцяти відсотків;

 

Третє. Відсутність ефективної системи управління в Енергетиці.

Система управління в Енергетиці формувалась спонтанно, діяла, в деяких напрямах, в інтересах окремих груп впливу. Внаслідок цього держава втратила контроль над активами підприємств, відбувся відтік професійних кадрів, знизився рівень науково-технічного забезпечення галузі.

 

Четвертє. Відсутність диверсифікації джерел постачання первинних енергопродуктів - природного газу, нафти, ядерного палива.

Така ситуація створює загрозу енергетичній безпеці держави.

 

Україна, з одного боку, обмежена у власних ресурсах природного газу, нафти, а також ядерного палива, залежна від одного джерела їх постачання та використала в основному потенціал власних гідроресурсів, але з іншого боку, вона має достатні запаси вугілля та складових ядерного палива, включаючи уран і цирконій.

З точки зору глобальних енергетичних процесів слід відзначити вигідне геополітичне та географічне становище України та пов’язану з цим її роль як значного транспортера енергетичних продуктів.

На відміну від країн нової хвилі розширення ЄС, Україна має достатньо потужні та розвинуті газо-, нафтотранспортні та електричні мережі, поєднані з транспортними мережами ЄС, що дозволяє їй брати участь у формуванні Європейської енергетичної політики та спільного енергетичного ринку.

Окремо хочу наголосити про рівень цін та тарифів на енергопродукти.

Зокрема, середні тарифи на електроенергію для споживачів України є одними з найнижчих серед країн СНД, країн Євросоюзу та країн, що є кандидатами до ЄС. Тарифи на електроенергію, яку споживає населення є незмінними з 1999 року, а за ці шість років паливо подорожчало у середньому на тридцять п‘ять відсотків, витратні матеріали на тридцять відсотків тощо.

Аналогічною є ситуація з цінами на природний газ. Тільки країни, які видобувають його у достатній кількості для внутрішнього споживання та для експорту мають нижчі ціни за українські.

Структура тарифів потребує удосконалення для забезпечення фінансової стійкості та інвестиційної привабливості енергетичних компаній. Ціни на паливо та енергію повинні забезпечити фінансування як виробничої, так і інвестиційної діяльності підприємств. Необхідно посилити роль державних органів в регулюванні та контролі суб’єктів природних монополій з метою установлення об’єктивних цін.

 

Сьогодні підготовлено проект „Основних напрямів Енергетичної стратегії України на період до 2030 року”. Його сформовано на основі „Енергетичної стратегії України до 2030 року та дальшу перспективу”, розробленої Національною академією наук України, з врахуванням рекомендації попередніх парламентських слухань, пропозицій національних компаній і громадських організацій та використанням статистичних матеріалів міжнародних енергетичних агенцій.

Через розвиток Енергетики забезпечується перетворення України на впливового та активного учасника міжнародних відносин у сфері енергетики, зокрема, шляхом участі у міжнародних, міждержавних утвореннях та енергетичних проектах. Для цього необхідно на законодавчому рівні створити умови для діяльності відповідних суб‘єктів у таких напрямах: імпорт-експорт енергопродуктів; реалізація та розвиток транзитного потенціалу; участь у розробці енергетичних ресурсів та спорудженні енергетичних об‘єктів за межами України тощо.

 

Незважаючи на прогнозовану економію енергетичних продуктів за рахунок структурного та технологічного енергозбереження, до 2030 року, з врахуванням росту ВВП та розвитку соціальної сфери, очікується абсолютне зростання їх споживання.

 

До 2030 року рівень споживання основних енергопродуктів збільшиться на тринадцять з половиною відсотка на природний газ; на вісімдесят сім з половиною - на нафту; на сімдесят чотири - на електроенергію та на п‘ятдесят п‘ять відсотків на вугілля.

Забезпечення потреб в енергетичних продуктах планується здійснити за умов:

  • по-перше, зменшення енергоємності ВВП та збільшення рівня енергозабезпеченності країни;
  • по–друге, збільшення власного видобутку вугілля, урану, нафти та газу;
  • по-третє, виробництва електричної енергії на атомних електростанціях на власному ядерному паливі;
  • вчетверте, збільшення обсягів та глибини переробки нафти.

 

Щодо розвитку електроенергетики


Основою електроенергетики країни є Об’єднана електроенергетична система, яка здійснює централізоване електрозабезпечення внутрішніх споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних країн, забезпечує експорт, імпорт та транзит електроенергії. Вона об’єднує енергогенеруючі потужності, розподільчі мережі регіонів України та міждержавні лінії електропередачі, які зв’язані між собою системоутворюючими лініями електропередачі напругою двісті двадцять – сімсот п‘ятдесят кіловольт.

Основними виробниками електричної енергії є чотирнадцять потужних теплових електростанцій, вісім гідравлічних електростанцій та чотири атомні електростанції.

Загальна електрогенеруюча потужність становить понад п‘ятдесят три мільйона кіловат, з яких потужність ТЕС та ТЕЦ складає близько п‘ятидесяти восьми відсотків, АЕС – двадцять шість відсотків, ГЕС та ГАЕС – майже десять, блок станцій та інших джерел – шість відсотків.

До 2030 року величина генеруючих потужностей має зрости до семидесяти трьох мільйонів кіловатт.

Основою електроенергетичної системи України залишатимуться теплові електростанції.

Обсяги виробництва електроенергії тепловими електростанціями у балансі електроенергії будуть постійно 

 



Создан 02 мая 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником