ИСКРА СВЕТА

 

Екологічні аспекти функціонування паливно-енергетичного комплексу України

використано матеріали методичного посібника Задорожньої І.П.



Екологічні аспекти функціонування

паливно-енергетичного комплексу України

 

Україна має потужний паливно-енер­гетичний комплекс, розвинуту промисловість, інтенсивне багатогалузеве сільське господар­ство та широко розгалужену транспортну систе­му. Протягом багатьох десятків років розвиток промисловості відбувався в Україні переважно екстенсивним шляхом відносно до природних ресурсів країни, без належного комплексу захо­дів з охорони навколишнього природного серед­овища.

Як вже відмічалось, внаслідок нераціо­нального, неконтрольованого, а інколи безвідпо­відального використання природних ресурсів в Україні дедалі чіткіше визначається загострен­ня екологічної ситуації, характерними ознаками котрого є радіаційне, хімічне та фізичне забруд­нення довкілля. Важливо підкреслити, що серед багатьох галузей народного господарства найзначніший вплив на екологічний стан в Україні має паливно-енергетичний комплекс країни.

 

7.1. Що таке паливно-енергетичний комплекс України

Паливно-енергетичний комплекс (скороче­но ПЕК) України - це найбільша та найважливі­ша структурна складова національної економіки, ключовий фактор забезпечення життєдіяльності держави.

Паливно-енергетичний комплекс скла­дається з підприємств, що спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці, транспорту­ванні, передачі, розподілу та споживанні паливно-енергетичних ресурсів (твердого, рідкого і газо­подібного палива, електроенергії і тепла).

У складі ПЕК України можна виділити дві базові галузі промисловості: електроенергетику та паливну галузь;

-          до електроенергетичного сектора входять те­плові, атомні та гідроелектростанції, а також підприємства передачі та розподілу електро­енергії та тепла;

- паливна галузь промисловості охоплює низ­ку різноманітних технологічних процесів, пов'язаних з видобуванням природних видів палива, їх переробкою, збагаченням, тран­спортуванням тощо, які реалізуються на підприємствах вугільної, нафтової, нафтопере­робної, газової, торфової промисловості.

Таким чином, до складу підприємств ПЕК входять вугільні шахти, збагачувальні комбінати, нафто - та газовидобувні свердловини, нафто - та газотранспортні системи, нафтопереробні заво­ди, електростанції, електромережі, тепломережі. Вони групуються в окремі галузі і виступають як основні структурні елементи ПЕК.

Важливо
  • · На сьогодні провідна роль в електроенергетиці України належить АЕС і ТЕС, які використовують викопні види палива. Вони виробляли близько 90 % всієї електроенергії країни. Виробництво електроенергії на базі відновлюваних джерел енергії (ГЕС, ГАЕС, вітрові та ін.) має в Україні незначні обсяги, приблизно 10 %.

 

7.2. Основні галузі ПЕК України 

Вугільна промисловість в Україні є тра­диційною галуззю, яка займає домінуюче місце серед паливних галузей. Україна має великі запа­си вугілля, яке залягає у Донецькому, Львівсько-Волинському та Придніпровському басейнах. Майже три чверті вугілля використовується як паливо, а решта - як технологічна сировина для чорної металургії, хімічної промисловості та ін­ших галузей.

Найбільшим у країні районом видобутку кам'яного вугілля є Донецький басейн. Вугільна промисловість є найрозвинутішою галуззю па­ливної промисловості. До її складу входять шах­ти, збагачувальні фабрики, підприємства по ви­готовленню вугільних брикетів.

На шахтах країни видобувається енерге­тичне й коксівне вугілля, тому вугільна промис­ловість є базою для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії. Завдяки розвитку вугіль­ної промисловості сформувалися окремі промис­лові регіони.

Українське кам'яне вугілля в основному має високу собівартість, що пов'язане з глибоким заляганням пластів та їх невеликою потужністю. Також в Україні видобувається буре вугілля. Але його транспортування на значні відстані до по­тенційних споживачив є економічно невигідним, оскільки воно має досить низьку теплотоворону спроможність, високу вологість та характеризу­ється значною крихкістю під час транспортуван­ня.

Нафтова промисловість України представ­лена підприємствами нафтовидобувної та нафто­переробної промисловості.

Нафтовидобувна промисловість - це галузь паливної промисловості, яка об'єднує підприєм­ства, що ведуть розвідку та видобуток нафти та попутніх нафтових газів, а також транспортують і зберігають нафту. Основними регіонами видо­бутку є Донецько-Дніпровський, Прикарпатський, Причорноморсько-Азовський.

Нафтопереробна промисловість об'єднує підприємства, які із сирої нафти виробляють на­фтопродукти у вигляді рідкого палива (авіаційні та автомобільні бензини, дизельне паливо, мазути), мастильні, електроізоляційні матеріали, розчинники, бітуми тощо. Нафтопереробна про­мисловість має технологічний та організаційний зв'язок з нафтохімічної промисловістю, оскільки продукція галузі є сировиною для виробництва хімічних продуктів. Підприємства нафтоперероб­ної промисловості зосереджені в районах видобу­вання нафти, у портових містах, Донбасі, на При­дніпров'ї та у центральній частині України.

Нафтова та нафтопереробна промисловість має низькі виробничі показники, хоча потенцій­ні можливості видобутку та переробки нафти на власних нафтопереробних заводах значно більші. Видобута нафта має відносно високу собівартість через недосконалі технології видобутку. Тому Україна є досить значним імпортером нафти і на­фтопродуктів.

Газова промисловість - це галузь паливної промисловості, яка здійснює видобування, зберігання, транспортування та переробку природного газу. Природний газ є ефективною паливною та хі­мічною сировиною.

В Україні видобуток газу було розпочато лише в 50-х роках XX ст. Територіальне розмі­щення галузі зумовлене особливостями заляган­ня природного газу в надрах землі. Промислові розробки газу зосереджені у трьох регіонах його видобутку: Дніпровсько-Донецькому, Прикарпат­ському, Причорноморсько-Азовському.

Україна має перспективи стосовно нарощу­вання нафто- і газовидобутку через розробку но­вих родовищ з впровадженням нових технологій.

Торфова промисловість у паливному балан­сі України відіграє незначну роль. Торф зустріча­ється практично всюди, за поширенням та особли­востями торфових товщ розрізняють дві основні торфово-болотні області: Поліську та Лісостепо-Карпатську

Торф використовується як паливо, а також його застосовують для виготовлення органічних добрив, торфоізоляційних плит, парафіну, масел тощо.

Ресурси горючих сланців в Україні не ви­користовуються, і тому сланцева промисловість не розвинута.

Електроенергетика є базовою галуззю на­родногосподарського комплексу. Ця галузь нале­жить до найстаріших у країні. Розміщення під­приємств електроенергетики залежить від двох факторів: наявності паливно-енергетичних ресур­сів і споживачів електроенергії. До складу елек­троенергетики України окрім електростанцій та­кож входять тепло- і електромережі.

Електроенергетика має значний вплив на територіальну організацію виробничих сил, який простежується у розміщенні енергомістких галузей промисловості (металургійної, машинобу­дівної та ін.) біля великих електричних станцій.

У якості палива в Україні використовують­ся вугілля, ядерне паливо, гідроенергоресурси, частково природний газ і мазут. За типом спо­живаних енергетичних ресурсів усі електростанції умовно можна поділи на чотири види:

1.         Атомні електростанції (АЕС) використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи. Атомна енергетика України представлена чотирма атомними електростанціями. АЕС відіграють значну роль у загальному енергетичному балансі країни. У 2007 р. їх частка складала майже 50% від усієї електроенергії, виробленої в країні.

  1. Теплові електростанції (ТЕС) використовують тверде, рідке і газоподібне паливо. В Україні, за даними 2007 р., вони виробили близько 40% від усієї виробленої електроенергії. Окрім ТЕС, дедалі біль­шого значення набувають теплоелектроцентралі (ТЕЦ), які виробляють тепло (як основний про­дукт) та електроенергію. ТЕЦ обігрівають зна­чну кількість міст України, їх будують поблизу споживачів, оскільки радіус транспортування тепла невеликий (10-12 км).
  2. Гідравлічні (ГЕС) та гідроакумулюючі (ГАЕС) електростанції використовують гідроресурси. Основу гідроенергетики України становить кас­кад гідроелектростанцій на Дніпрі. ГЕС в Украї­ні є малоефективними. Причина цього полягає у застарілому обладнанні та рівнинному характері русла Дніпра. Найбільш ефективно ГЕС працю­ють на гірських річках. За даними 2007 р., сукуп­ними потужностями ГЕС і ГАЕС було виробле­но 5,4% всієї електроенергії в країні.
  3. Електростанції, що використовують нетрадиційні джерела: енергію вітру, сонця, геотермальну енергію. На сьогодні такий підхід може мати суттєве значення для деяких регіонів країни. Перспективними, наприклад, є розвиток сонячної енергетики в Криму, вітрової - на Поділлі, в степовому Криму, геотермальної - в Карпатах. Останніми роками набирає значення розвиток біоенергетики. Економічно й екологічно перспективним є виробництво енергії шляхом спалювання та переробки побутових і промислових відходів.

 

Завдання

1. Що таке ПЕК України?

2. Надайте стислу характеристику складових ПЕК?

3. За рахунок яких ресурсів (відновлюваних чи невідновлюваних виробляється більша частка електроенергії в Україні?

 

7.3. Місце ПЕК в економіці країни та його

 взаємозв¢язок з біосферою 

ПЕК є невід'ємною частиною економічно­го добробуту. ПЕК пов'язаний з усіма галузями економіки та сферами життєдіяльності людини. Це обумовлюється тим, що енергетика є осно­вою сучасного виробництва. Також вона має значний вплив на територіальну організацію народного господарства. Історично навколо під­приємств ПЕК виникли потужні територіально-виробничі комплекси і промислові райони (на­приклад, Запоріжжя, Донецьк, Дніпропетровськ тощо). Сучасні населені пункти, навіть міста-мільйонери, формувалися в Україні там, де бу­дувалися великі гідравлічні, атомні і теплові електростанції.

Структура ПЕК формувалася в радянські часи. Але у зв'язку з реформуванням економіки за часи незалежності стара структура та склад ПЕК стали обтяжливими та неефективними для економіки та довкілля. Тому сьогодні існує ре­альна потреба у ефективних змінах як у струк­турі ПЕК, так і в енергоспоживанні.

Найбільшим споживачем електроенергії є промисловість - близько 56%, потреби тран­спорту і сільського господарства складають 9%, комунально-побутових споживачів і населення 31%. Окрім забезпечення електричною енергією, ПЕК створює передумови та базу для розвитку металургійної, хімічної, легкої промисловості та ін. Адже нафта, вугілля, природний газ ви­користовуються не тільки в енергетиці для ви­робництва електроенергії й тепла. Наприклад, окрім паливних матеріалів (бензину, мазуту, авіаційного палива), в хімічній промисловості з них одержують мінеральні масла й змащувальні матеріали, пластмаси, миючі речовини, синте­тичні волокна; синтетичні спирти; у металургії коксівне вугілля є необхідною складовою ви­робничого процесу тощо.

Взагалі розвиток паливно-енергетичного комплексу для забезпечення потреб суспільства в енергетичних ресурсах є одним з головних за­вдань для будь-якої держави, а для України на сучасному етапі розвитку, коли проблема енер­гозабезпечення постала надзвичайно гостро -це особливо важливе питання.

Проте позитивний вплив на розвиток країни ПЕК має лише в умовах сталого функ­ціонування. Підтвердженням цього може бути загострення соціальних проблем в шахтарських регіонах, що пов'язані зі скороченням видобут­ку вугілля, закриттям деяких шахт, значним рівнем фізичного спрацювання гірничовидобувного обладнання, важкими умовами праці шах­тарів, високим травматизмом. Іншим відомим прикладом негативного впливу ПЕК на еконо­мічні, соціальні, та екологічні аспекти життєді­яльності суспільства та руйнівної дії на біосфе­ру в цілому є аварія на Чорнобильській АЕС.

 

7.4. Вплив ПЕК на навколишнє середовище

Подальший успішний розвиток ПЕК в Україні можливий лише за умов впровадження заходів з енергозбереження та енергоефективності, поліпшення екологічної безпеки вироб­ництва. Техногенний тиск на довкілля в Україні, пов'язаний з викидами та накопиченням різно­манітних відходів, стає загрозливим. Техногенне навантаження на біосферу здійснюється усіма складовими ПЕК.

Енергетика, наприклад, дає значне за­бруднення природного середовища токсични­ми або агресивними хімічними речовинами. Це здійснюється під час роботи ТЕС при спалюванні вуглеводневого палива, на нафтопереробних та коксохімічних виробництвах, робота яких супро­воджується викидами значної кількості сірчаного ангідриду і оксидів азоту, які є основними джере­лами кислотних дощів в Україні. Викиди оксидів Карбону сприяють посиленню парникового ефекту на нашій планеті.

Кислотні опади змінюють склад ґрунтово­го покриву. Райони кислих ґрунтів, що при цьому утворюються, мають знижену родючість; вони швидко виснажуються й урожаї на них низькі.

При спалюванні вугілля, що містить доміш­ки природних радіоактивних елементів, іде радіо­активне забруднення довкілля.

Також існує значне забруднення атмосфери пиловими викидами твердих часток. Тверді компо­ненти (пил, зола) викликають захворювання в лю­дей. В атмосфері аерозольні забруднення (тверді та рідкі) сприймаються у вигляді диму, туману.

Теплове забруднення поверхні водойм вини­кає при скиданні електростанціями нагрітих стіч­них вод, які спричиняють підвищення температури води у водоймах на 6-8° С. Неприродна зміна тем­ператури перешкоджає водообміну поверхневих і донних шарів, зменшує розчинність кисню, підси­лює активність аеробних бактерій, що розкладають органічну речовину, змінює екосистему водойм.

Катастрофа на Чорнобильській АЕС пере­творила державу у зону екологічного лиха, наслід­ки цієї аварії будуть тривати ще довгі роки.

Негативний екологічний вплив гідроенерге­тики в Україні пов'язаний із затопленням великих площ, підвищенням рівня ґрунтових вод, інтенсив­ним руйнування берегів.

Нафта забруднює ґрунти під час видобутку. Також втрати нафти пов'язані з її транспортуван­ням з районів видобутку. У Світовому океані нафта й нафтопродукти є найпоширенішими забруднюю­чими речовинами.

Сьогодні людство перетворюється в осно­вну геологоутворюючу силу, в результаті діяль­ності якої вже порушилася природна рівновага природних циклів, відновити які відомими нам методами неможливо. Значна витрата невіднов­люваних видів сировини та довготривалий ви­добуток корисних копалин в Україні призвели до значних змін геологічного середовища. Про­явами впливу на геологічне середовище гірни­чих робіт, що пов'язані з видобутком вугілля, є збільшення кількості зсувів, підтоплень, карсту, просідань тощо, повідомлення про які стають все частішими. В районах шахтного видобутку значні площі зайняті териконами. Терикони за­бруднюють землі, ґрунтові води, а при горінні забруднюють повітря. При видобуванні вугілля відкритим (кар'єрним) способом із сільського господарства вилучаються великі площі родю­чих земель.

Узагальнюючи, можна зазначити наступ­ні ознаки негативного впливу, що створюють га­лузі ПЕК на навколишнє середовище:

  • механічне забруднення повітря, води і ґрун­тів твердими частками, що залишаються після спалювання органічного палива (зола та шлаки);
  • хімічне забруднення повітря, води і ґрунтів;
  • теплове забруднення довкілля;
  • іонізаційне забруднення довкілля;
  • електромагнітне високо- та низькочастот­не забруднення;
  • шумове забруднення;
  • спалювання кисню повітря;
  • руйнування літосфери внаслідок видобування сировини;
  • відчуження родючих земель внаслідок фор­мування так званих техногенних родовищ (териконів, відвалів, шламонакопичувачів тощо);
  • спотворення ландшафтів;
  • руйнування екосистем та зменшення біоло­гічного різноманіття.

У сукупності з іншими сферами діяль­ності людини цей вплив вже призвів до суттєвих змін клімату, фізичних процесів в атмосфері, лі­тосфері та гідросфері, а саме:

  • змін в циркуляції атмосфери;
  • змін в структурі океанічних течій;
  • змін в характері опадів (виникнення кислот­них дощів; смогу тощо);
  • змін в розподілі температур;
  • виникнення парникового ефекту;
  • утворення озонових дір.

            У той же час, проблему викидів шкідливих речовин в атмосферу, скидання стічної води і викидів твердих відходів можна успішно вирішувати шляхом утилізації. Наприклад, відходи вугледобувної промисловості можуть бути використані у будівництві для виробництва бетону, скла цегляно-черепичної сировини, для будівництва шляхів тощо, відходи коксохімічного виробництва та теплових електростанцій можуть бути використані для вилучення рідкісних й благородних металів.

            Тому важливим завданням подальшого розвитку ПЕК України є здійснення заходів щодо охорони природи і раціонального природокористування. Екологічна політика в даному комплексі повинна спрямовуватись на збереження навколишнього середовища.

 

7.5.Шляхи екологізації ПЕК  та Концепція національної

екологічної політики України на період до 2020 року

Україна постала перед необхідністю стабілізації і поліпшення екологічного стану території держави шляхом утвердження національної екологічної політики, як інтегрованого фактора соціально-економічного розвитку України. Це дасть змогу забезпечити перехід до сталого розвитку економіки та впровадження екологічно збалансованої системи природокористування. Національна екологічна політика має враховувати процеси глобалізації економіки, розвиток ринкових відносин та низку міжнародних зобов¢язань України в сфері охорони навколишнього природного середовища, які зумовлюють орієнтування на пріорітети сталого розвитку та врахування екологічних наслідків під час прийняття економічних рішень.

            Недосконалість системи управління в сфері охорони навколишнього природного середовища та більш повільне, ніж очікувалося, проведення структурних реформ і модернізації технологічних процесів в умовах зростання національної економіки призводить до збільшення рівня забруднення та зумовлює підтримку старих, неефективних підходів до використання енергетичних і природних ресурсів. Розвиток та екологізація ПЕК України визначається двома базовими документами: Енергетичною стратегією України на період до 2030 року та Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року.

            Енергетичною стратегією відповідно до основних положень Зеленої книги передбачена оптимізація структури енергетики на основі використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів Карбону, в тому числі поступовий перехід на використання відновлюваних та альтернативних джерел енергії, впровадження заходів щодо протидії зміни клімату з одночасним балансом цілей щодо захисту довкілля, конкурентноздатності та безпеки енергопостачання і енергозабезпечення відповідно до Лісабонської угоди. Серед напрямків екологізації ПЕК країни ключовими щодо реалізації є такі:

- поступове впровадження новітніх технологій виробництва тепла й електроенергії, оснащення підприємств ПЕК ефективними засобами уловлення (зниження обсягів) шкідливих речовин що викидаються в атмосферне повітря тощо;

- запобігання тепловому і хімічному забрудненню поверхневих і підземних вод шляхом суттєвого зменшення теплових і хімічно забруднених викидів підприємств за рахунок удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод;

- запобігання створенню природних ландшафтів та забрудненню земної поверхні твердими відходами видобування і переробки вугілля та золошлаковими відходами котельних і ТЕС. що використовують його;

- забезпечення ядерної та радіаційної безпеки ядерно-енергетичних об¢єктів;

- ліквідація (мінімізація) втрат первинних енергоносіїв (вугілля, нафти, газу та ін) в процесах їх видобування, переробки, транспортування і споживання шляхом застосування новітніх технологій та обладнання, надійної герметизації відповідних споруд та устаткування транспортних засобів;

- розроблення ефективних технічних засобів та організаційних механізмів з ліквідації негативних екологічних наслідків аварій і катастроф на енергетичних об¢єктах;

- розроблення та впровадження засобів і систем безперервного моніторингу екологічних по­казників об'єктів ПЕК;

- розвиток відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії;

- зниження енергоємності продукції й економ­не витрачання енергоресурсів.

У жовтні 2007 р. Кабінет Міністрів Украї­ни схвалив ще один ключовий для розвитку ПЕК документ - Концепцію національної екологічної політики України на період до 2020 року. Остання доповнює Енергетичну стратегію і спрямована на розв'язання проблеми антропогенного та техно­генного навантаження на навколишнє природне середовище внаслідок промислової діяльності під­приємств, головним чином гірничо-видобувної, ме­талургійної, хімічної промисловості, енергетичного сектору

З метою запобігання змінам клімату та за­безпечення екологічної безпеки Концепція передба­чає заходи, що пов'язані з екологізацією енергетики, зокрема підвищення енергоефективності вироб­ництва; розвиток альтернативної енергетики; мі­німізацію негативного впливу атомної енергетики на довкілля; упровадження в енергетиці сучасних технологій та інноваційних проектів, що забезпе­чать зменшення викидів забруднюючих речовин, зниження рівня шумового та електромагнітного забруднення, збільшення обсягів теплової та елек­тричної енергії, яка виробляється когенераційними установками.

Концепцією передбачається низка заходів з екологізації ПЕК України, до основних з яких мож­на віднести:

  1. Впровадження інноваційних проектів, енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно без­печних технологічних процесів;
  2. Оптимізація структури енергетичного сектору економіки на основі використання енергетичних джерел з низьким рівнем оксиду карбону (IV), у тому числі нарощування обсягів використання відновлюваних і альтернативних джерел енергії;
  3. Реалізація проектів спільного впровадження з дотриманням вимог Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;
  4. Розроблення та впровадження системи торгівлі національним надлишком квот на викиди пар­никових газів;
  5. Застосування екологічно безпечних ресурсо- та енергозберігаючих технологій, системи управ­ління відходами з урахуванням міжнародних стандартів та нормативів;
  6. Зменшення обсягів викидів і скидів шкідли­вих речовин, мінімізації утворення відходів та комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів, у тому числі за рахунок стимулювання виробників до більш інтенсив­ного впровадження системи надання сервіс­них послуг замість реалізації готової продук­ції;
  7. Забезпечення екологічно безпечного зберіган­ня та видалення небезпечних відходів, макси­мально можливої утилізації відходів за раху­нок прямого повторного чи альтернативного використання їх ресурсно-цінної складової та безпечного видалення відходів, що не підляга­ють утилізації;

1.  Розвиток та підтримка впровадження еколо­гічно безпечних видів транспорту.

Розвиток країни має базуватися на тих принципах, які на цей час вже визнані міжна­родною спільнотою. Серед основних принципів можна зазначити наступні: рівність економічної, екологічної, соціальної складових розвитку дер­жави; екологічна відповідальність, дотриман­ня законодавства про охорону навколишнього природного середовища; прогнозування еколо­гічних ризиків, проведення державного моніто­рингу навколишнього природного середовища.

 

заключення 

 

Біосфера є надзвичайно складною струк­турою, що саморозвивається, закони її розвитку людина поки ще є нездатна осягнути. Кардиналь­ні перебудови її структури, які можуть виявити­ся смертельно небезпечними для людини, здатні бути викликаними дуже незначними на перший погляд, факторами.

 

 

"Цю проблему не можна вирішити суто технічними засобами. Необхідно якісно змінити природу суспільства, необхідна нова цивілізація з іншим світоуявленням, цивілізація, для якої су­купність екологічних імперативів буде настільки ж органічно властива, як і прагнення до збере­ження життя людини. Чи може виникнути поді­бна цивілізація? На це питання відповіді немає."



Обновлен 01 мая 2017. Создан 26 мар 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником