ИСКРА СВЕТА

 

Методи ощадного використання енергії

використано матеріали методичного посібника Задорожньої І.П.



Методи ощадного використання енергії

 

6.1. Основні принципи енергозбереження

Енергія надає людині важливі "послуги" у вигляді тепла для обігрівання і приготування їжі, забезпечує роботу промисловості й транспорту. Ви вже знаєте, що для отримання цієї енергії необхідне паливо - нафта, газ, вугілля, ядерне паливо, дрова й інші первинні джерела (сонце, вітер, вода). Для того, щоб одержати цю енергію, необхідне спеціальне устаткування наприклад, печі, турбіни або двигуни та ін.

Використовуючи різні джерела енергії та технології, ми будемо досягати різного корисного ефекту, оскільки значна кількість первинної енергії витрачається марно через недосконалу конструкцію та низьку ефективність експлуатації обладнання. Для зменшення втрат енергії при її перетворенні й зниженні негативного впливу її споживання на довкілля потрібно застосовувати передові знання з техніки, соціології та природничих наук.

 Ми знаємо, навіть на прикладі простих фізичних дослідів, що енергія не виникає з нічого і не зникає в нікуди, а використану енергію не повернути. Отже, потрібно намагатися не витрачати енергію марно, бо запаси енергоносіїв на Землі обмежені.

Прагнучи поліпшити життєві умови і знизити вплив на навколишнє середовище, люди постійно шукають нові методи і технології. Тому для досягнення корисного ефекту ми повинні якомога повніше використовувати енергію і звести до мінімуму непродуктивні її витрати. Це, передусім: усунення витоків теплого повітря з помешкання, використання енергоефективних електроламп, економія гарячої води та багато іншого.

Якщо ми можемо послуговуватися енергією низької якості (тепло), не слід витрачати енергію високої якості (електричну енергію). Це повинно зрозуміти усе суспільство. У процес формування екологічного світосприйняття кожного громадянина, створення нового способу життя повинні широко залучатися науковці, політики і громадськість. Організація суспільства, закони природи й економічні важелі повинні сприяти енергоефективності, збереженню корисних копалин, скажімо, шляхом вторинної переробки матеріалів, розвитку громадського транспорту тощо.

  • · Енергоефективність – найдешевше і екологічно чисте джерело енергії.
  • · Ефективно використовувати енергію (принцип перший).
  • · Застосовувати джерела енергії нижчої якості (принцип другий).

 

6.2. Одержати більше з меншими витратами

Якщо добре подумати, можна знайти дуже багато способів економії енергії. Зберігати енергію може кожен з нас без зайвих зусиль практично всюди. Адже це не вимагає додаткових витрат і залежить винятково від нашої поведінки. Скажімо, вашій родині потрібний новий холодильник. Енергоспоживання двох зовні однакових моделей з однаковими функціональними можливостями може значно відрізнятися. Вибравши більш енергоефективний, ви будете щороку, допоки цей холодильник вам служитиме, заощаджувати енергію, а значить, економити власні кошти. Так і з іншими речами, якими користуємося в побуті. Часто проблему енергозбереження неможливо вирішити зусиллями однієї людини, тому що певні рішення повинні узгоджуватися багатьма людьми. Так, наприклад, опалення квартири в містах забезпечується централізовано з районної тепломережі. Як споживач тепла та енергії, кожний житель району має право голосу при прийняті рішення щодо роботи та вдосконалення системи теплопостачання. Але кожен з нас має усвідомлювати, що для цього слід залучити багато служб і чимало коштів.

Всі ми щодня маємо справу з енергією, отже, можемо брати участь у процесі удосконалення її використання на своєму рівні.

 


6.3. Енергозбереження на практиці 

Прагнучи до енергозбереження, ми розглядаємо різні види застосування енергії з корисною метою. Ми досліджуємо можливості одержання того ж результату з меншою витратою енергії, меншими втратами її якості, з оптимальним використанням відновлюваних джерел енергії. Дати вичерпний список рекомендацій щодо цього неможливо, оскільки у кожному конкретному випадку варто обирати енергозберігаючі заходи індивідуально.

Разом з тим ми повинні пам'ятати, що набагато легше зберегти, або ще краще максимально ефективно використати одну одиницю енергії, ніж виробити нову. Зберігаючи енергію в будинку, ми одночасно зменшуємо втрати енергії на її виробництво і транспортування. Нарешті, ми також знижуємо вплив на навколишнє середовище.

 

6.3.1. Обігрівання приміщень

Ми живемо в прохолодному кліматі і тому змушені вишукувати штучні методи збережен­ня тепла. Узимку, виходячи на вулицю, вдягаємо теплий одяг. А як бути з приміщеннями? Їх об­ігрівання стало дорогим. Діючі обігрівальні сис­теми створювалися, коли ціни на енергію були низькими і ефективності використання тепла не надавали значення. Сьогодні на опалення при­міщень витрачається четверта частина палива, що споживається в країні, при цьому 80% іде на обігрівання житлових будинків.

Проблема енергозбереження полягає не тільки в тому, щоб запобігти втратам тепла, що надійшло в будинки, а і як доставити достатньо теплоти кінцевому споживачеві з мінімальними втратами. Українські стандарти передбачають комфортну температуру всередині приміщень не нижче 18-20°С. В Україні велика кількість будинків старої забудови мають дуже низьку енергоефективність та недосконалі тепломере­жі. Це створює низку економічних і технічних проблем, що значно утруднюють підтримання комфортної температури в житлових приміщен­нях.

Отже, потрібна постійна подача додатко­вої теплоти для компенсації її втрат.

У наших будинках тепло втрача­ється за рахунок:

-   конвекції. Це - протяг або вентиляція, у ре­зультаті чого тепле повітря виходить, а надходить холодне; 

-   теплопровідності. Це - передача тепла від теплих внутрішніх поверхонь приміщення до холодних зовнішніх.

Є безліч способів запобігти втратам те­пла в житловому приміщенні. У нових будинках можна істотно знизити потреби в опаленні, за­стосувавши регулятори подання тепла. Для ві­кон і дверей потрібно застосувати утеплення, що утруднює проникнення теплоти через шпарини. До того ж необхідно уникати протягів. Система вентиляції має бути побудована у такий спосіб, щоб свіже повітря, що надходить у систему вен­тиляції, нагрівалося тим повітрям, що виходить з будинку. Бажано, щоб втрати теплоти не переви­щували теплових надходжень від різноманітних процесів у будинку. Джерелами таких теплових надходжень є люди, освітлювальні прилади, а також різне устаткування.

 

Чи знаєте ви що...

  • · на втрати тепла через стіни припадаає від 10 до 30 % усіх втрат тепла в квартирі і 30-50 % усіх втрат в будинку. Отже, теплоізоляція стін і покрівлі зменшить втрати тепла, а витрати на це компенсуються заощадженням енергії.
  • · найбільшу кількість кисню виділяють середньовікові насадження (від 30 до 60-80 років). Наприклад, соснові насадження виділяють в рік 10,9 т/га кисню, березові – 10,8 т/га, осикові – 9,7 т/га.
  • · електричні прилади частіше перегоряють у момент їх увімкнення та вимкнення. Для продовження терміну служби приладів вам краще не вимикати їх, якщо знаєте, що незабаром треба буде знову ними користуватися.
  • · телевізори й інші прилади, що мають функцію “stand-by” споживають електроенергію, навіть якщо вони не працюють. Для повного відключення вночі використовуйте кнопку вимикання, щоб зберегти енергію і знизити небезпеку пожежі.
  • · світлі стіни відбивають 70-80 % світла, у той час як темні – тільки 10-15 %.
  • · заощадити електроенергію на освітлення можна, якщо частіше мити вікна і розсувати удень фіранки.

 

Що можна зробити

Сучасні будинки зазвичай побудовані без достатнього врахування того, скільки енергії необхідно для підтримання задовільної темпера­тури в приміщенні. Традиційне утеплення стін, підлоги і даху неефективні, тому що їх або ро­блять з матеріалів, які добре проводять тепло, або утеплюючі шари недостатньо товсті. Найчастіше в стінах будинків утворюються "мости холоду" - погано утеплені місця, через які теплота вихо­дить.

Поліпшити утеплення будівлі - важка і, як правило, дуже дорога праця. Доклавши певних зусиль в утепленні приміщень та вікон, ми могли б заощадити теплову енергію в своєму будинку. Фахівці підрахували, що звичайними заходами можна зменшити втрати тепла на 5-10 %.

 

6.3.2.      Потенціал енергозбереження в сиситемах

тепло- та гарячого водопостачання

Щоб нагріти воду, необхідно багато енер­гії. У більшості багатоквартирних будинків в Україні користування гарячою водою раніше було майже безкоштовним, і тому рівень її спо­живання був вищий, ніж в інших європейських країнах. Дані про витрати гарячої води свідчать, що одна людина в Україні витрачає її значно більше ніж, наприклад, у Норвегії. Тепер вар­тість гарячої води, що надходить у наші квар­тири, подорожчала, і люди почали ощадливіше ставитися до її використання. Все більше людей розуміє необхідність встановлення лічильників витрат гарячої і холодної води. У тих квартирах, де є лічильники, витрати гарячої води зменши­лися, а сплата за використання гарячої води зни­зилася для мешканців майже вдвічі.

 Найбільша частина гарячої води витрача­ється на обігрівання приміщень, особливо в бу­динках з централізованними системами опален­ня. Ми не можемо вплинути на втрати тепла при його транспортуванні від теплогенеруючої стан­ції до будинку, але в будинку ми цілком можемо значно зменшити наші витрати на опалення через підвищення ефективності використання тепла, що надійшло до нас. Найбільш простим та ефек­тивним способом є встановлення радіаторних терморегуляторів, що дозволяють регулювати надходження дорогого тепла з системи опалення в залежності від температурного режиму на зовні та особливостей мікроклімату в приміщенні.

Найбільш сучасні терморегулятори (з га­зоконденсатними термоелементами) дозволяють це робити без втручання людини.

Принцип дії радіаторного терморегулято­ра полягає в наступному: при підвищенні темпе­ратури збільшується тиск газу у термоелементі й прикривається клапан.

Подача теплоносія до радіатора зменшується, а температура в приміщенні залишається постійною.

Коли знижується температура, то об'єм газу в термоелементі зменшується, що викликає відкривання клапана. До радіатора надходить більше теплоносія, забезпечуючи стабільність температури повітря. Кошти, витрачені на вста­новлення радіаторних терморегуляторів, окуповуються двічі: підвищується економія теплової енергії та поліпшується мікроклімат у приміщен­нях.

Встановлення радіаторних терморегуля­торів дає змогу підтримувати різну температуру у різних приміщеннях та у різний час доби. Так, наприклад, зниження температури у нічний час лише на 1°С обумовлює зменшення споживання тепла на 5...8% протягом відповідного часу.

Оснащення опалювальної системи радіа­торними терморегуляторами дає змогу заощади­ти близько 20% енергії, що споживається, залеж­но від типу будівлі та параметрів опалювальної системи. При великій площі опалення, як, напри­клад, школи, це дає суттєву економію, яка може обчислюватися десятками тисяч гривень за опа­лювальний сезон.

Значні об'єми гарячої води ми витрачаємо, користуючись душем, миючи посуд. Гаряча вода також використовується для умивання, приби­рання, прання. Ці процеси теж можна удоскона­лити з огляду енергоспоживання.

Більшість посудомийних і пральних ма­шин, звичайно, самостійно нагріває воду за до­помогою електронагрівачів. З огляду на різну енергоефективність цих пристроїв загальними рекомендаціями при їх виборі є:

  • обирайте пральні машини, які за один цикл використовують не більше 50 літрів води;
  • посудомийні машини мають використовувати на одне завантаження не більше 15 літрів води.

Змінювати старі звички важко, але вам треба реально оцінити споживання гарячої води і з'ясувати, чи є можливість її заощаджувати. Окрім описаних вище, є багато інших способів економії гарячої води. Трохи зусиль з вашого боку - і мета буде досягнута!

 

6.3.3. Енергетичне маркування

Раціональне використання енергії є одним з найбільш доступних та низько затратних шля­хів підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів і зниження рівня техногенного впливу на довкілля. Людина з року в рік все більше залежить від різ­номанітних приладів і пристроїв що допомагають їй у побуті, роботі, полегшують життя. Більшість з них живиться електричним струмом. Але часто пристрої що здійснюють одні і ті ж функції можуть споживати різну кількість енергії для вико­нання одного і того ж обсягу роботи. Тобто вони мають різну енергетичну ефективність. Спожива­чі мають знати ступінь ефективності використан­ня енергії у приладах, які вони використовують. З цією метою у провідних країнах світу було розро­блене енергетичне маркування, яке надає нам точ­ну інформацію про фактичні обсяги споживання енергії різними приладами.

Завдяки енергетичному маркуванню ми можемо обирати пристрої та обладнання, яке споживає менше енергії і таким чином можемо заощаджу­вати власні кошти за рахунок зменшення опла­ти за споживання енергії, захищати природу від викидів шкідливих речовин, у тому числі пар­никових газів у атмосферу, за рахунок зниження загального рівня енергоспоживання. В розвину­тих країнах активне застосування енергетичного маркування активно використовується вже понад 15 років. На початку енергетичне маркування за­стосовувалося для означення енергоспоживання електроприладів, яке визначається за стандартних для кожного виду виробів умов. Поступово прак­тика енергетичного маркування була поширена на інші пристрої, та навіть будинки. Сьогодні, з огляду на проблему глобального потепління та необхідності зменшення викидів парникових газів розроблена система маркування, що дозволяє оцінити та порівняти рівні викидів парникових газів будинками, машинами, двигунами внутріш­нього згоряння та іншими пристроями, де вико­ристовуються технології, що прямо чи опосеред­ковано сприяють викидам парникових газів в атмосферу. Це сприяє використанню найбільш ефективних та кліматично дружніх технологій не тількі у побуті а й у виробництві, сприяє екологізації свідомості окремих громадян, політи­ки та стратегії розвиту цілих галузей народного господарства та держав. В Україні впровадження енергетичного маркування почалося з середини 90-х років минулого століття. Найважливішими кроками у вирішенні цього питання є затверджен­ня у травні 2008 року Технічного регламенту з енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення. Регламент розроблено з урахуванням Директиви Ради 92/75/ЄЕС від 22 вересня 1992 року про вказування за допомогою маркування та зазначення стандартної інформації про товар обсягів споживання енергії та інших ресурсів побутовими електроприладами. Відпо­відно до нього в Україні заборонено введення в обіг електрообладнання побутового призначення без енергетичного маркування.

 

Особливості енергетичного маркування

Енергетичне маркування - подання спо­живачам інформації про рівень ефективності споживання електрообладнанням енергії та ін­ших ресурсів, а також додаткової інформації шляхом прикріплення (нанесення) енергетич­ної етикетки. Енергетичне маркування забезпечується нанесенням на упаковку енерге­тичної етикетки - картки встановленої форми, яка містить інформацію про рівень ефектив­ності споживання електрообладнанням енер­гії та інших ресурсів (клас та показники енергетичної ефективності), а також додатко­ву інформацію. Наприклад, до етикетки може бути розміщений додаток, так звана маркуваль­на енергетична смужка (МЕС), що містить га­рантовані виробником показники енергетичної ефективності електрообладнання побутового призначення та інші необхідні додаткові відо­мості. Якщо етикетка не друкується на упаков­ці, а розташовується або прикріплюється окре­мо на упаковку, вона має бути кольоровою. У випадку використання чорно-білої версії ети­кетки, друк і фон можуть бути будь-якого ко­льору, що зберігає розбірливість ярлика. Зокре­ма, для ламп інформаційна енергетична етика виглядає наступним чином.

На ній, для надання споживачеві повної інформації про енергетичну ефективність виро­бу, має бути вказані наступна інформація:

I   - Клас енергетичної ефективності лампи, Буква-вказівник розміщується на тому самому рівні, що і відповідна стрілка.

II  - Світловий потік лампи в люменах,

ІІІ - Споживана потужність (Ватт) лампи,

IV - Середня тривалість використання лампи в годинах. Використовуючи енергетичне маркування кожен з нас може доволі швидко розібратися у ха­рактеристиках будь-якої побутової техніки, при­строю чи автомобіля щодо споживання енергії та інших важливих з точки зору охорони довкілля характеристиках та обирати найбільш енергоефективні й безпечні пристрої. Таким простим чи­ном ми економимо власні кошти та робимо свій дієвий внесок у захист довкілля від забруднення та боротьбу з глобальним потеплінням.

 

6.3.4. Освітлення

Людям для існування потрібне світло. По­над 95% інформації про оточення людина отримує завдяки зору, ефективність якого повністю зале­жить від якості освітлення. За свою істо­рію людство використовувало для освітлення все, що може горіти. Після винаходу ламп розжарю­вання і впровадження електромереж електричне світло виявилося найкращим способом штучного освітлення. Тому не дивно, що штучне освітлення віддавна є важливим чинником цивілізаційного процесу. Штучне освітлення - це передусім ком­форт та безпека людей на робочому місці, у темну пору доби, а також потужний інструмент впливу на естетичне сприйняття оточуючого середовища. Освітлення - це одне з тих застосувань енергії, де дійсно варто використовувати високоя­кісну енергію електрики.

Постійно зростаючі потреби в освітленні вима­гають збільшення обсягів виробництва електро­енергії, що в свою чергу потребує додаткових капіталовкладень для створення нових потужностей з виробництва електроенергії, добування палив­них копалин та утилізації відходів. В Україні для освітлення витрачається понад 32 млрд. кВт*год. електроенергії, що складає близько 30% загально­го обсягу її споживання. Питома вага витрат елек­троенергії в Україні на освітлення практично у 2-2,5 рази вища, ніж у розвинених країнах. Це зу­мовлено використанням у світильниках малоефек­тивних джерел світла (ламп розжарювання, люмі­несцентних ламп старого зразка, ртутних ламп високого тиску), експлуатацією старих, фізично зношених світильників з неприпустимо низькими характеристиками відбивачів і розсіювачів (ККД на рівні 25-40%), відсутність систем регулювання освітлення. Тому підвищення енергоефективності систем освітлення є одним з пріоритетів енерге­тичної політики та дієвим механізмом економії електроенергії, що витрачається на освітлення.

Поширена до сьогодні в Україні технологія освітлення базувалася на використанні різно­манітних ламп розжарювання. Вона має низьку ефективність - лише 5-7% електроенергії, яка споживається лампою розжарювання, перетворю­ється на світло, решта трансформується в тепло та інші види випромінювання. Альтернативою лампам розжарювання за останні 10 років стали компактні люмінесцентні лампи, енергетична ефективність яких у 2,5-3 рази вища, а середня тривалість роботи складає 10000 год. Слід пам'ятати, що компактні флуоресцентні лампи містять пари ртуті і вимагають спеціальної утилізації. Досягнення в галузі оптоелектроніки сприяли створенню джерел світла на основі твердотільних світлодіодів.

Що можна зробити

Економне використання освітлення полягає у відповідності потреб у освітленні і освітлювальної техніки. Багатолампова люстра на стелі забезпечує освітлення всього приміщення, але призводить до небажаного утворення тіні при роботі за письмовим столом, швейною машиною, у куточку з іграшками. Цілеспрямоване місцеве освітлення, незважаючи на меншу потужність ламп, забезпечить кращу освітлюваність.

 

Звичайні заходи

- Вимикайте світло, коли воно не потрібне.

- Використовуйте енергоефективні лампочки. Тієї енергії, що ви колись витрачали для однієї лампочки, буде досить для пяти нових енергозберігаючих ламп.

- Іноді краще змінити світильник, ніж встановлювати додаткове освітлення.

- Дайте доступ денному світлу – розсуньте жалюзі.

- Частіше витирайте порох з лампочок і плафонів.

 

6.3.5. Автомобіль

Автомобіль, який почав своє існування на початку XX століття, сьогодні став доступним товаром. Ріст автомобільної промисловості призвів до необхідності будівництва хороших доріг, що також потребувало використання енергоресурсів. Загальне збільшення швидкостей також вимагало розроблення нових потужних двигунів і більших витрат палива. В розвинутих країнах багато родин мають по 2 машини.

Автомобілі стали робочим засобом, і попит на них продовжує збільшуватися. Мільйони легкових автомобілів і вантажівок щодня мчать дорогами нашої планети, відвозячи нас на роботу, на відпочинок, доставляючи нам продукти харчування, будівельні матеріали і багато чого іншого.

Однак, незважаючи на незаперечні переваги, транспорт досить відчутно впливає на довкілля. Він дає близько половини шкідливих викидів в атмосферу. Вони складаються з вихлопних газів, продуктів зносу механічних частин, покришок і дорожнього покриття. Але зараз зростає інтерес до розробки електромобілів, до використання біопалива в двигунах вантажівок і автобусів тощо.

Уявіть собі, що ви збираєтеся відвідати друга, що живе за 50 кілометрів від вас. Щоб дістатися до нього, потрібно витратити енергію, її кількість залежить від способу пересування. Якщо ви спортивна людина й умови дозволяють, то можна подолати цей шлях на велосипеді. Вашому тілу буде потрібний 1 кВт*год енергії у формі їжі.

На зворотному шляху ви, можливо, вирішите сісти на автобус. Ваша частка в споживанні пального автобусом складе близько 1 літра пального, що відповідає 10 кВт*год. Якщо замість цього ви поїдете самі на машині, споживання пального складе 5 літрів, або близько 50 кВт*год.

Способи пересування, описані в цьому прикладі, відрізняються різною кількістю енергії, необхідної для досягнення того самого результату (подолати відстань у 50 км) та негативними наслідками для довкілля.

За однакового способу пересування мож­ливі суттєві розходження в енергоспоживанні. У той час, як звичайний автомобіль витрачає 10 літрів пального на 100 км, невеличка сучасна машина витрачає всього 3 літри на ту саму відстань.

 

Що можна зробити

Автомобіль і літак - найбільш енергоємні засоби пересування. Усі види громадського транспорту - потяг, трамвай і метро - є найефективнішими методами пересування з огляду витрачання енергії. Сьогодні тільки в Києві нараховують більше 1 млн. автомобілів і щороку їхня кількість стрімко зростає.

Для суспільства, що прагне до енергозбереження, важливо розвивати гро­мадський транспорт і зробити його привабливою альтернативою.

22 вересня на нашій планеті є Всесвітнім днем без машин. День без машин вперше був проведений в Парижі 1998 року. 22 вересня небайдужі до захисту довкілля люди залишають власне авто на стоянці чи в гаражі і таким чином власним прикладом закликають інших узяти участь у цій всесвітній акції. Мета акції хоча б на один день зменшити рівень концентрації вихлопних газів у міському повітрі, знизити рівень шуму на вулицях та продемонструвати можливість сталого розвитку суспільства.

 

6.4. Енергозбереження на муніципальному рівні 

Економити енергію можна на всьому ланцюжку перетворення енергії, починаючи від видобутку палива і закінчуючи споживанням на побутовому рівні, тобто нами. Всі ми знаємо, що економне використання енергії навіть вдома чи в школі здатне зекономити величезну кількість палива. Але ще більший потенціал енергозбереження має система теплопостачання. В Україні у більшості міст теплопостачання здійснюється централізовано. Недосконала конструкція систем розподілення та слабка теплоізоляція труб призводять до того, що на шляху від джерела тепла (котелень, тощо) до споживача втрачається близько 30% нергії. Щоб підтримувати температуру в приміщеннях на належному рівні необхідно витрачати додаткові ресурси. А відтак підвищується вартість спожитої енергії. При належній теплоізоляції і вдо­сконаленні комунікаційних систем розподілу, теплових мереж ці втрати складатимуть 3-5 %.

Неефективні системи теплопостачання не без підстав вважаються одним з серйозних джерел викиду парникових газів, що спричиняють глобальне потепління. Проблема настільки серйозна, що світовій громадськості треба докласти ще чимало зусиль, аби її подолати. Одним з шляхів її вирішення є створення енергосервісних компаній (ЕСКО). Це всесвітньо відомий тип компаній, що пропонують найбільш ефективні технології використання енергетичних ресурсів на місцевому рівні і безпосередньо зацікавлені у розширенні енергозберігаючої діяльності. У 2008 році в Україні завершився пілотний проект Програми розвитку ООН та Глобального екологічного фонду "Пом'якшення зміни клімату в Україні шляхом підвищення енергоефективності систем централізованого теплопостачання у м. Рівне".

Основне спрямування проекту - це пошук і розширення можливостей для реалізації заходів з підвищення енергоефективності на місцевому та регіональному рівнях.

У рамках реалізації проекту було створено першу в Україні комунальну енерго сервісну компанію м. Рівне ("ЕСКО-Рівне"). Найперспективнішими напрямками діяльності ЕСКО є модернізація існуючої системи виробництва та подачі тепла і гарячої води з метою зменшення викидів парникових газів та скорочення споживання паливних ресурсів, підвищення обізнаності населення щодо необхідності збереження енергії в усіх її видах, встановлення систем, які одночасно вироблятимуть і теплову, і електричну енергію. Ще одним заходом з енергозбереження є регулювання теплопостачання за графіком в будівлях, де працюють з фіксованим робочим часом (таких, як школа). Знижуючи температуру у приміщеннях у неробочий час навіть на декілька градусів, можна заощадити протягом року майже 20 % теплової енергії. Наприклад, тільки модернізація системи опалення в одній з пілотних шкіл дозволила зекономити близько 60000 м3 газу та запобігає викиду в атмосферу значної кількості карбону (IV) оксиду щорічно. Оптимізація споживання енергії за рахунок використання сучасного енергогенеруючого обладнання також дозволить уникнути втрат, пов'язаних з передачею та розподілом електроенергії від віддалених електростанцій.

 

6.5. Споживання і вторинна переробка 

В Україні найбільшу частку енергії споживає промисловість. Те, що вона продукує, використовується іншими підприємствами для виробництва товарів, які споживає населення або експортують за кордон.

Що можна зробити

Існує кілька способів знизити витрати енергії в промисловості. Один з них - перехід на випуск менш енергоємної продукції. Віконні рами можуть вироблятися з алюмінію або з дерева. Який з варіантів більш енергоємний?

Іноді можна не купувати нову річ, полагодивши стару. Найбільш енергоефективним рішенням є використання наявних речей.

 

6.5.1.Проблема твердих побутових відходів

Кожна людина за рік залишає від 200 до 1000 кг твердих побутових відходів. В Україні щорічно накопичується близько 37 мільйонів кубометрів твердих побутових відходів (ТПВ). На сьогодні їхня загальна кількість складає 27 млрд. тонн. Вони займають площу 160 тис. гектарів. Якщо уявити, що ми рівномірно розподілили все сміття по площі нашої країни, то на кожний квадратний кілометр України припаде 45 тис. тонн цього "добра", з яких 7 тис. тонн - особливо небезпечні, отруйні речовини. Що робити з цими відходами? Поки що більшість питань залишається без відповідей. Але чимало цих відходів може бути перероблено.

 

6.5.2. Вторинна переробка

Важко розв'язувана проблема сміття безпосередньо стосуєтся енергозбереження. Особливо гостро вона стоїть у містах, де люди не замислюються над тим, що вони поспішають викинути у відро із сміттям. Адже якщо річ стала непридатною для використання, існує можливість застосовувати ті матеріали, з яких вона зроблена. Вторинне використання багатьох матеріалів є відмінним способом зменшення засмічення і заощадження енергії. Виробництво металів усіх видів є дуже енергоємним, але їхня вторинна переробка може бути здійснена з набагато меншими витратами енергії. Ви можете переробити 20 кг алюмінію, витративши ту ж кількість енергії, яка потрібна для виробництва 1 кг алюмінію.

У світовій практиці існують три основні способи утилізації ТПВ:

  • пряме спалювання на сміттєспалювальних заводах;
  • компостування;
  • захоронення на звалищах та полігонах.

Нині у багатьох країнах світу захоронення ТПВ на спеціальних полігонах вважається найекономічнішим способом їх знешкодження, і вони переважно вивозяться на звалища та полігони. Якщо найкращі для навколишнього середовища альтернативи (вторинне використан­ня і переробка) нереальні, то можна розглянути можливість спалювання відходів з метою виробництва тепла.

Спалювання сміття зменшує витрати на захоронення відходів, оскільки "кладовища відходів" потребують багато землі. І хоча спалювання відходів дозволяє скоротити кількість сміття і отримати енергію, за цього процесу утворюються небезпечні викиди, що забруднюють атмосферу. Багато відходів, наприклад, відбілений папір і пластик містять хлороорганічні сполуки. При їх згорянні утворюються токсичні речовини - діоксини, які можуть викликати ракові захворювання. Ніколи не слід спалювати змішане сміття. Його потрібно відповідним чином сортувати і спалювати тільки в спеціальному устаткуванні, щоб не отруїти все довкола.

Як зупинити зростання кількості відходів? Адже якщо ми взяли курс на сталий розвиток, то кожний громадянин зокрема і державні служби повинні впроваджувати ідеї безвідхідного виробництва. У розвинутих європейських країнах існує система роздільного збору твердих побутових відходів. Кожен повинен запитати себе: якщо міська влада забезпечить нас контейнерами для різних видів сміття чи готовий я витратити кілька хвилин свого часу на те, щоб сортувати сміття, а не звалювати його в одну купу.

 

Чи знаєте ви що...

  • · сміття – це ресурс, що лежить не на своєму місці
  • · при вторинній переробці алюмінію зберігається 95 % енергії
  • · при купівлі якісних товарів ви, зазвичай, заощаджуєте і зменшуєте кількість сміття
  • · за рік з одного крана втрачається 2000 літрів води, якщо з нього витікає лише 10 крапель за хвилину
  • · їжу можна приготувати незалежно від того, кипить вона на великому вогні чи на маленькому, оскільки температура кипіння не перевищує 100° С.

 

 

Звичайні заходи:

- Утеплити віконні рами для усунення протягів.

- Усунути холодні протяги з дверей, щілин чи інших місць, для чого доцільно скористатися сіліконовим ущільнювачем.

- Засклити балкон, тоді холодне повітря не буде потрапляти всередину, а тепле не виходитиме назовні.

- Провітрювати приміщення потрібно часто і короткочасно. Якщо вікна відчинені довго, то втрачається енергія і сильно охолоджуються стіни і стеля.

- Не розташовуйте меблі біля радіаторів, не закривайте їх декоративними панелями, шторами, це зменшує ефективність опалення.

- Якщо в квартирі є лічильник тепла та радіаторні терморегулятори, то можна частково або цілком відключити подачу тепла на ніч чи коли ви йдете з дому.

- Якщо ваша кімната дуже холодна, утеплити її допоможуть навіть звичайні килими на найхолодніших стінах та підлозі, щільні штори на вікнах.

- Встановіть алюмінієвий екран між радіатором опалення і стіною. Фольга відбиває тепло і скеровує його назад у кімнати.

- Якщо ви відчуваєте, що вода в душі або в крані занадто холодна, ви можете зменшити подачу холодної води.

- Ви можете економити гарячу воду зменшуючи струмінь води або її температуру.



Обновлен 01 мая 2017. Создан 26 мар 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником