ИСКРА СВЕТА

 

Зміни клімату

використано матеріали методичного посібника Задорожньої І.П.



Зміни клімату

 

5.1. Клімат та глобальне потепління 

 Клімат Землі постійно змінювався з моменту створення нашої планети. Це залежало від різноманітних геологічних та астрономічних явищ, таких як вулканічна активність та коливання орбіти Землі. Навіть зародження життя на планеті залежало від клімату. Зміни кліматичної системи відбувалися упродовж мільйонів років і відбуваються сьогодні. Але, за рахунок активної діяльності людини, характер та інтенсивність цих змін на відміну від багатомільйонної історії Землі носить небезпечний характер, ставлячи під загрозу саме існування людства на Землі.

Поняття „клімат" можна визначити так: клімат - це усереднений стан погодних умов, властивий певній місцевості упродовж тривалого періоду часу. Що ж насправді це означає і яка різниця між погодою та кліматом? Погода - це теперішній стан атмосферних умов, який може змінюватися упродовж короткого періоду часу: годин, днів, тижнів. Схожа погода може бути в різних куточках світу і в різних кліматичних зонах. Клімат же - це стабільний фактор, який характеризує особливості умов цілих регіонів. Клімат міняється дуже повільно - упродовж десятиріч та сторіч. Кліматичні характеристики певних регіонів не залежать від того, якою є сьогодні погода - дощить чи сонячно, дме вітер чи ні. Для визначення клімату нам необхідно підсумувати погодні умови за тривалий час, зазвичай 20-30 років, і визначити, яких днів було більше - дощових, хмарних чи сонячних. Потім визначається середня температура і аналізується, які температурні режими переважають - тобто, чи були дні переважно м'якими, теплими чи прохолодними. Ось таким чином ми визначаємо основні кліматичні характеристики, притаманні різним місцевостям і регіонам. Визначення кліматичних характеристик та спостереження за його змінами - це кропітка робота, яка вимагає залучення великої кількості висококваліфікованих фахівців та використання найсучасніших технологій.

Глобальне потепління - це прогресуюче загальнопланетарне підвищення температури, що зумовлене антропогенним парниковим ефектом і призводить до змін клімату у масштабах Землі. Хоч потепління і є глобальною усередненою тенденцією, але слід зазначити, що зміна температур відбувається нерівномірно в залежності від сезону та місцевості, більше того, місцями в деякі сезони клімат навіть стає холоднішим. Наприклад, за даними науковців, в Україні зими потеплішали значно більше, ніж літо.

Наукові дані незаперечні: клімат планети змінюється внаслідок глобального потепління спричиненого діяльністю людини.

 

Це цікаво

На 1 км2 поверхні Землі припадає середня потужність випромінювання Сонця рівна 17x104 кВт, у той час як середня потужність використання первинних енергоресурсів рівна приблизно 19 кВт. Ці потужності значно, майже в 104 рази розрізняються між собою. Проте сумарна потужність всіх електростанцій світу - 2x109 кВт вже співвідносна з потужністю багатьох явищ природи. Так, середня потужність повітряних течій на планеті становить (25-35)х109 кВт середня потужність ураганів - (30-40)х109 кВт. Сумарна потужність приливів рівна (2-5)х109 кВт. Проводячи зіставлення потужностей, слід враховувати, що, окрім стаціонарних електростанцій, є велике число пересувних енергетичних установок. Наприклад, потужність всіх пасажирських літаків, що діють на планеті обчислюється не менше 0,15x109 кВт, що дорівнює потужності всіх електростанцій країн пострадянського простору.

 


5.2. Планетарний клімат і парниковий ефект 

Наші знання про ранню атмосферу Землі і відповідно про процеси, що привели до походження і природного розвитку парникового ефекту, ще далекі від повноти і досконалості. З огляду на перспективи глобальної зміни клімату ці питання сьогодні активно досліджуються науковцями всього світу.

Якщо подивитися в далеке минуле, виявляються часи, а точніше – епохи, коли Земля перетворювалася то на заледенілу кулю, що висить в космосі, то її атмосфера нагрівалася, як пекло. При цьому багато що вказує на те, що переходи між теплим і холодним станами планети були відносно швидкоплинні.

4,5 мільярда років назад Сонце було на 25% холодніше, ніж зараз. Проте на Землі був значний парниковий ефект, пов'язаний з великим вмістом карбону (IV) оксиду і водяної пари в атмосфері. Але в цілому, незважаючи на значні кліматичні зміни в різні історичні періоди, температура залишалася, загалом, на рівні, сприятливому для розвитку життя на Землі. Які механізми дозволяли підтримувати такий баланс, нам достовірно невідомо. Ученими лише визначено, що взаємодію геологічних і біологічних процесів забезпечувало переважне накопичення С02 в земній корі при відносному зниженні його вмісту в атмосфері.

Багато що говорить про те, що приблизно 770 мільйонів років назад Земля піддалася дуже різким кліматичним змінам з чотирма могутніми льодовиковими періодами, коли суша і Світовий океан були вкриті товстим шаром криги і снігу. У проміжках між льодовиковими періодами існували дуже активні періоди парникового ефекту, обумовлені різким зростанням вулканічної активності і відповідно збільшенням змісту С02 в атмосфері.

Коли після останнього екстремального льодовикового періоду, близько 549 мільйонів років назад клімат нарешті стабілізувався, почався бурхливий розвиток життя на Землі і передовсім – багатоклітинних організмів, що, зрештою, і призвело до тієї видової різноманітності, яку спостерігаємо сьогодні.

Протягом останнього мільйона років, за який маємо порівняно достовірні дані, льодовикові періоди спостерігалися з циклічністю приблизно в 100000 років і розділялися інтервалами потепління в 20000-50000 років. У даний час знаходимося саме в такому «теплому» інтервалі відносно стійкому в кліматичному відношенні періоді, що почався близько 10 000 років тому, а найближчий льодовиковий період настане не раніше, ніж через 5000 років. У геологічному масштабі часу це недовго, але з позиції тривалості людського життя такий термін є величезним.

Вважають, що останній глобальний льодовиковий період завершився саме таким стрибкоподібним переходом до потепління. Першопричини подібних процесів могли бути різними: коливання по відношенню до Сонця орбіти Землі або нахилу вісі її обертання, падіння дуже великих метеоритів або повсюдна активізація вулканічної діяльності. Ймовірно, що кожен з цих чинників мав свій вплив на температурний режим планети.

Все це свідчить про те, що планетарний клімат, навіть без людського втручання піддається хаотичним і достатньо різким змінам. Тому зміни клімату незалежно від причини їх виникнення є реальною загрозою для існування життя на Землі, яку необхідно приймати серйозно і враховувати при довготерміновому прогнозуванні та плануванні стратегії економічного і соціального розвитку конкретних регіонів, держав та зрештою і всього людства загалом.

 

Це цікаво

  • · Приблизно третина сонячної енергії відбивається атмосферою Землі назад у космічний простір. Близько 0,02 % використовується рослинами для фотосинтезу, а інша йде на підтримку дуже багатьох природних процесів: обігріву земної поверхні, океанів і атмосфери, руху повітряних мас (вітер), хвиль, океанічних течій, випаровування і круговороту води. Решта, після проходження через різноманітні природні процеси, знову випромінюється в космічний простір.
  • · Приблизно 10000 років тому в період чергового відносного потепління відбулося переселення людей на північ, до Гренландії і Ісландії.
· Висихання території, відомої сучасникам як пустеля Сахара, відбувалося в два етапи: перший – 6700 і наступний близько 4000 років тому.

5.3.Наслідки змін клімату

 Неконтрольований парниковий ефект

Якщо емісія парникових газів (ПГ) продо­вжуватиметься тими ж темпами, то різко зросте ризик значних змін в кліматичній системі Землі. За найгіршим сценарієм розвитку ми можемо зі­ткнутися з неконтрольованим парниковим ефек­том, при якому відбудеться несподівано різке підвищення температури з не передбачуваними глобальними наслідками. Неконтрольований пар­никовий ефект може бути викликаний так звани­ми механізмами позитивного зворотного зв'язку. Підвищення температури, викликане викидами парникових газів антропогенного походження, приведе до зменшення покритих снігом районів і об'єму льоду в морі в зимовий період. Коли по­верхня Землі і моря стануть темнішими, то здат­ність відбивати сонячні промені знизиться, що приведе до більшого поглинання тепла і відповід­но підвищення температури. Зростання темпера­тури приведе до танення снігу і льоду арктичної тундри, яке означає вивільнення великого об'єму С02 і метану, що у свою чергу ще більше поси­лить дію парникового ефекту.

Існування різних екосистем визначається, перш за все, кліматом. Життя пристосовується до певних природних, в тому числі і кліматичних, умов більш менш широкого діапазону. Якщо клі­матична система зазнає істотної трансформації, або вона відбудеться дуже швидко, то деякі види будуть вимушені переміститися в інші райони, пристосуватися або загинути. Як на суші, так і в морі, витісняючи аборигенні форми життя, по­чнеться рух окремих видів флори і фауни з півдня на північ, з районів, що «нагрілися», в звичніше -холодні. Є види рослин і тварин, для яких навіть короткочасні заморожування, посухи означають смерть. І чим інтенсивніше та швидше протікати­ме потепління, тим більше екосистем опиниться під ударом.

Далеко не всі тварини і рослини зможуть вижити в умовах, що змінилися в результаті гло­бального потепління. Переможцями виявляться лише ті види, які швидше пристосовуються до змін, частіше розмножуються, займаючи при цьому великий ареал проживання, типовий для ши­рокого спектру природних умов, а також ті, що вже зараз живуть поблизу від людини. Програють же ті види, які займають особливі вузькі еконіші в багатовидових екосистемах, наприклад, тропіч­ного лісу.

Новий, четвертий звіт ІРСС говорить, що підвищення температури до 2100 р. може склада­ти, при надзвичайно екстремальних (оптимістич­них і песимістичних) сценаріях, від 1,1°С до 6,4°С. Як найбільш вірогідними вважаються зміни тем­ператури в межах 1,8-4,0°С, якщо світ продовжу­ватиме і далі спалювати викопне паливо на тому ж рівні що і сьогодні. Наголошується, що перед промисловою революцією люди викидали дуже мало ПГ, а концентрація С02 в атмосфері налічу­вала близько 280 ррт. А завдяки переважно спа­люванню викопного палива, землекористуванню і вирубці лісу, концентрація С02 в атмосфері вже досягла 379 ррm.

Науковці також прогнозують підвищення рівня морів, що загрожує низинам земної поверх­ні в світі, і зростання кількості і інтенсивності ураганів, тропічних штормів. Очікується, що ак­тивність тропічних циклонів за 21 сторіччя може зрости на 66%. Якщо у 2001 році експерти ІРСС передбачали підвищення рівня морів у межах 9,88 см до 2100, щодо рівня в 1990 році, то згідно з новими даними - підвищення може сягнути від 18 до 59 см. А деякі дослідники передбачають мож­ливість підняття рівня аж до 140 см. Зараз немає підстав вважати, що ІРСС робить дуже песиміс­тичні висновки, швидше за все - навпаки, Тому використовуємо в основному точку зору їх екс­пертів, на думку яких, при збереженні сучасного рівня викидів карбону (IV) оксиду в атмосферу в XXI столітті його концентрація продовжить своє загрозливе зростання.

Глобальне потепління має негативний вплив як на природу, так і в не в меншій мірі на життя людей. Наслідки різкого глобального поте­пління принесуть значно більше жертв і можуть бути набагато гірші, хоч і менш шокуючі порівня­но з наслідками інших екологічних катастроф.

Сьогодні ми не можемо спрогнозувати, що відбудеться з Землею і людством у найближчому майбутньому, якщо все пустити на самоплив, і це - жахливо. Немає ніякої упевненості в тому, що процес потепління йтиме поступово і ми встиг­немо прийняти адекватні превентивні заходи.

Чи встигнемо ми зупинитися в нашому руйнівному впливові на Землю і чи зможемо сво­єчасно пристосуватися до умов, що змінюються?

 

Підвищення рівня моря

Підвищення рівня світового океану стано­вить значну загрозу для узбережних зон конти­нентів. Рівень світового океану залишався майже незмінним упродовж тривалого часу - від 3000 років тому назад і до 19 сторіччя. Незначні коли­вання рівня моря не перевищували 0,2 мм на рік. Проте у 20 сторіччі рівень моря став зростати у середньому на 1-2 мм на рік , а після 90-х років швидкість зростання досягла вже 3 мм на рік. В основному, підвищення рівня світового океану викликається збільшенням поверхневих водотоків, що зумовлено таненням снігів і криги в арк­тичних регіонах та високо у горах. Нагрів водної маси відбувається довше, ніж повітрям, особливо тих шарів, які лежать на великих глибинах. Це означає, що при відносно швидкому зростанні температури повітря загальне потепління вод­ного середовища продовжуватиметься сторіччя. Більшості узбережних і острівних поселень, на­віть невеликий підйом рівня моря загрожує за­топленням. Особливо важкі наслідки таке підви­щення буде мати для країн, що розвиваються, як наприклад, Бангладеш, де просто немає достатніх засобів на створення охоронних узбережних споруд.

Поки танення льодовиків і льоду на гір­ських вершинах має незначний вплив на підви­щення рівня морів, то, ймовірно, протягом на­ступних 100 років ця тенденція збережеться за умови стабілізації вмісту С02 в атмосфері. Але якщо емісію парникових газів не вдасться утри­мати на відповідному рівні, то ситуація може змі­нитися на протилежну. У такому разі, за прогно­зами, протягом наступного тисячоліття повністю розтане лід Гренландії, що вже само собою призведе до підняття рівня морів на 7 м. Але біль­шість учених дотримується тієї точки зору, що в досяжному майбутньому нам не загрожує інтен­сивне танення антарктичних льодовиків та кригової шапки на Північному полюсі.

 

Дефіцит питної води

У цілому, незважаючи на те, що деякі кра­їни мають вдосталь води, світ вже зіткнувся із „водяною кризою". У 80 країнах, в яких проживає 40% населення планети, люди постійно мають проблему нестачі питної води. З'являється жор­стка конкуренція за водні ресурси між містами, що швидко ростуть, і сільськими поселеннями. У найгіршому стані знаходяться країни Централь­ної Африки та Близкого Сходу. Подібна ситуація, крім того, є первинною причиною ви­сокої смертності при пологах, а також значно об­межує сільськогосподарські можливості цих регі­онів.

Падіння врожайності

Глобальне підвищення температури спри­чиняє зміщення кліматичних поясів. Теплі зони будуть розширюватися на північ. Усе це може мати численні наслідки. Регіони із родючими зем­лями та помірним кліматом страждатимуть від посух та повеней, що негативно вплине на сіль­ське господарство. Як наслідок - різке зниження врожайності сільськогосподарської продукції в багатьох країнах світу, громадяни яких вже і без того страждають з голоду, породженого бідністю і природними катаклізмами. А зараз вони стоять віч-на-віч з реальною загрозою голодної смерті. Глобальне потепління має негативний вплив і на інші системоутворюючі галузі національних еко­номік. Потепління порушить нормальне функціонування екологічних систем, позначиться на природних ресурсах, санітарних та інших умо­вах життя, торкнеться багатьох елементів інфра­структури і може стати причиною соціальних і економічних потрясінь.

Проте північні регіони, де грунт менш при­стосований до землеробства і вирощування біль­шості культур, можуть перетворитися на помірні зони із температурним режимом, придатним для вирощування продовольчих культур. У більшості північних регіонів земля наразі є вічною мерзло­тою, але якщо вона почне танути, то з неї вивіль­ниться в атмосферу величезна кількість метану. Зсув кліматичних поясів створює чудові умови для багатьох паразитів щодо розширення ареалів свого існування на території, де рослини є не-адаптованими до них.

В цілому зміни у моделі планетарного клі­мату призведуть до зменшення обсягів виробни­цтва продуктів харчування, та швидкого зростан­ня цін на продукти харчування.

 

Захворюваність та міграції

Глобальне потепління буде мати прямі на­слідки для здоров'я людей. Коли виникає нестача води та їжі, люди стають більш вразливими для хвороб. Із підвищенням температури тропічні хвороби можуть поширюватися з комахами в ті регіони, де раніше вони не спостерігалися. Інші носії хвороб, такі як миші, пацюки також будуть розширювати ареал існування на території, де зо­внішня температура буде прийнятною для них і, тим самим, дозволяти бактеріям й вірусам по­трапляти у нові регіони, в яких люди є непідготовленими до цих захворювань. Малярія, холера та хвороба Дайма поширюються на вищі широти та інші довготи. Так вже зафіксоване поширення малярії за межі тропіків і поширення її в країнах, у яких вона до цього не спостерігалася. Це сто­сується і України, зокрема її південних регіонів. Крім того, зміни клімату викликають масові ева­куації та міграції людей внаслідок спустошуючих природних катаклізмів, виникнення загрози голо­ду на значних територіях внаслідок зменшення врожайності сільськогосподарських культур. Очі­кується, що у найближчому майбутньому рівень міграції людей, що тікатимуть від повеней, посух та голоду, буде постійно зростати.

Ці та багато інших негативних наслідків, глобального потепління ще чекають на нас. Можливо, ми навіть не здогадуємося про більшість з них та не можемо їх передбачити. Більше того, досить складно спрогнозувати, як і до якої міри проявляться ті чи інші наслідки і як саме вони вплинуть на різні регіони світу.

 

Морські течії

Морські течії це невідомий чинник у процесах глобального потепління. Поза сумнівом, морські течії відіграють величезну роль у формуванні клімату Землі. Але, на жаль, щоб робити якісь більш менш достовірні довготривалі прогнози, ми дуже мало знаємо про їх реакцію на глобальне потепління або механізми їх впливу на глобальні процеси.

Є думка, що Гольфстрім підтримується природними гігантським «насосом» в районі на схід від Гренландії. Теплі води, які приносяться цією течією, в Норвезькому морі віддають величезну кількість тепла в атмосферу, змішуються з холодними водами Східногренландської течії, стають щільнішими і занурюються на глибину. Глибинні води з Норвезько-гренландського басейну перетікають через підводні пороги до Північної Атлантики, що викликає свого роду «всмоктування» нових водних мас з півдня. Якщо такий «насос» ослабне, то це призведе до відпо­відного ослаблення Гольфстріму. Є дані, що цей процес вже починається. А оскільки Гольфстрім відіграє ключову роль у формуванні м'якого клімату країн Північної Європи, то такий розвиток подій спричинить до значних його змін, що особливо позначиться на скандинавських країнах, де стане набагато холодніше.

 

5.4. Міжнародні аспекти проблеми зміни клімату

Зростаюча загроза глобальних змін клімату з не передбачуваними для людства наслідками заставляє світову спільноту об¢єднувати свої зусилля у напрямку пошуку реальних шляхів виходу з наймасштабнішої екологічної кризи.

Для оцінки майбутніх змін клімату планети Земля в 1988 році під егідою ООН і Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) було створено Міжурядову групу експертів з питань зміни клімату – International Panel on Climate Chanqes (ІРСС), до складу якої увійшли представники 116 урядів, 13 міжурядових і 25 неурядових організацій. Чотири звіти ІРСС про стан кліматичної системи планети, що підготовлені ученими-експертами країн учасниць в 1990, 1995, 2001 і 2007 роках, є визнаними практично всією світовою спільнотою як основоположні документи для ухвалення рішень на державних і міжнародних рівнях.

На конференції з проблем змін клімату, яка відбулася 2 лютого 2007 р. під егідою ІРСС у Парижі, був оприлюднений 4-й звіт цієї міжнародної групи.

У цьому звіті вперше робоча кліматична група надала доповідь, в якій містяться наукові основи опису змін клімату. Цей звіт є результатом роботи 1200 експертів з проблем змін клімату з 40 країн, які протягом шести років досліджували клімат за підтримки сотень експертів з 113 країн. У доповіді вказується, що, швидше за все, 2 лютого 2007 р. запам¢ятається, як знаковий день, коли був знятий знак питання по дебатах на тему: чи веде людська діяльність до змін клімату. “Чіткі (неспростовані) дані – це ключове повідомлення цього звіту”, які підтверджують, що ті, хто має сумнів про роль людства в зміні клімату, “можуть більше не нехтувати очевидним”, оскільки з упевненістю на 90% можна стверджувати, що спалювання викопного палива і інша людська діяльність ведуть до змін клімату.

Стурбованість громадськості багатьох країн Світу з питань наявних змін у кліматі планети привела до того, що в 1992 році в Ріо-де-Жанейро на Всесвітньому саміті представниками 155 держав була підписана Рамкова конвенція ООН з питань зміну клімату (РКЗК). Після отримання 50-ої ратифікаційної грамоти вона набула чинності у березні 1994 року (на 2007 рік до неї приєдналася 191 країна – і це є наймасштабнішою Конвенцією ООН за кількістю приєднаних до неї країн). У 1995 році в Берліні було зібрано найвищий орган РКЗК – першу Конференцію країн – учасниць (ККУ). У ній взяли участь 117 країн-учасниць, 53 держави-спостерігачі.

Третє, дуже важливе за визначенням всієї Світової спільноти засідання ККУ, відбулося 01-12 грудня 1997 року в м. Кіото (Японія). Тоді був прийнятий, так званий, Кіотський протокол до РКЗК, “з метою заохочення сталого розвитку”. Для країн-учасниць РКЗК було встановлено кількісні зобов¢язання по обмеженню і скороченню викидів парникових газів (ПГ). Ці зобовязання повинні відповідати національним соціально-економічним умовам цих країн. У 2007 році Кіотський протокол ратифікували 175 країн світу. Серед них є 36 розвинутих країни, від яких вимагається зниження рівня викидів парникових газів їх промисловими підприємствами, тоді як країни, що розвиваються, зобов¢язуються проводити моніторинг власних викидів та звітуватися про них.

Україна, як сторона РКЗК 1996 року, ратифікувала цей протокол 04 лютого 2004 року. Ратифікація Росією протоколу (16.02.2005 року) вирішила питання про набуття ним чинності.

Згідно з Кіотським протоколом в період дії першого відповідального періоду цих зобов¢язань – з 2008 по 2012 рік економічно розвинені країни-учасниці мають забезпечити умови, при яких їх сукупні антропогенні викиди парникових газів в еквіваленті карбону (IV) оксиду не перевищать встановлених для них норм і приведуть до скорочення щонайменше на 5% загальних викидів порівняно з рівнем 1990 року.

У Кіотському протоколі було передбачено три механізми, які повинні забезпечити скорочення викидів ПГ:

  • · Проекти спільного впровадження (СВ) (Joint Implementation (JI)проекторно орієнтований механізм передачі одиниць скорочення викидів іноземному інвесторові країни із списку Додатку 1 Кіотського протоколу. Цей механізм дозволяє заявляти своє право країни, в якій реалізується проект СВ, і передавати одиниці скорочення викидів (ОСВ) -Emission Reduction Units (ERUs) іноземному інвесторові, який бере участь у фінансуванні цього проекту. Проект може бути будь-якого спрямування, проте в числі результатів його впровадження обов¢язково повинно визначатися зниження викидів ПГ, так звана умова “додаткованості”;
  • · Механізм чистого розвитку (Clean Development Mechanism (CDM) – аналогічний механізму сумісного здійснення, участь у ньому передбачено для країн із списку Додатку 2 Кіотського протоколу, в який входять країни, що розвиваються;
  • · (Inplementational Emissions Tradinq of Emission Tradinq Scheme (ETS )- механізм передачі надмірних одиниць встановленої кількості викидів ПГ від однієї країни до іншої на обмін фінансування або інші економічні вигоди. Право на продаж одиниць встановленої кількості належить державі, яка є стороною РКЗК. Передбачається також право підприємств в торгівлі викидами, якщо усередині країни здійснений розподіл квот на викиди ПГ, що може дозволити приватним компаніям вести міжнародну торгівлю дозволеними квотами з метою викидання ними національних зобовязань.

Кіотський протокол – це перша, але далеко не остання, спроба зробити якісну і кількісну оцінку можливостей різних країн по поліпшенню екологічної та загальної кліматичної ситуації, використовуючи механізми міжнародного права і взаємовигідної співпраці. Вже зараз світова спільнота обговорює можливі подальші міжнародні угоди з умовною назвою “після 2012 року” – що буде після закінчення дії вищезгаданого протоколу, які треба знайти важелі й механізми для поліпшення екологічної та кліматичної ситуації в світі й забезпечення сталого розвитку країн світу.

Першим кроком на цьому шляху стала конференція ООН з проблем зміни клімату, що проходила в грудні 2007 року на індонезійському острові Балі. Конференція відбувалася в атмосфері жорстоких і затяжних дискусій, засідання делегатів не припинялися навіть уночі.

На Балійській конференції була укладена “дорожня карта” – план нових переговорів по боротьбі з глобальним потеплінням. “Дорожня карта” передбачає скорочення вирубки лісів, передачу екологічно чистих технологій країнам, що розвиваються, а також надання їм допомоги в боротьбі проти негативних наслідків глобального потепління, зокрема повеней і зниження врожайності земель, викликаних змінами клімату. У продовження цього процесу, 07-18 грудня 2009 року, в Копенгагені проходила 15-а конференція сторін Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату, у якій взяли участь представники 194 держави. Учасникам Міжнародної конференції ООН у Копенгагені вдалося досягти мінімального консенсусу. У документі “Копенгагенський Акорд”, розробленому в останні години роботи саміту, записано, що не можна допустити підвищення температури на планеті більше, ніж на 2°С. Однак у заяві, яка не має жодної юридичної сили, не прописано, яким чином досягається така мета.

Домовленість, до якої зуміли прийти, передбачає прийняття всіма країнами у 2010 році зобов¢язань щодо скорочення викидів у атмосферу ПГ з метою обмежити зростання температури на планеті 2°С. Прийнято рішення виділити близько 30 млрд доларів країнам, що розвиваються, на боротьбу зі змінами клімату. В офіційній позиції Уряду України пропонується взяти зобов¢язання на рівні – 20 % від 1990 року до 2020 року. На сьогодні викиди ПГ в Україні складають лише 45 % від рівня 1990 року. Відповідно, оголошене Україною зобов¢язання фактично передбачає зростання викидів ПГ на 70% від сьогоднішнього рівня.

Багато країн завдяки як роботі уряду, так і через громадські ініціативи, розпочали заходи, покликані сповільнити зміни клімату. Через освітні програми у школах, поширення інформації у ЗМІ сьогодні люди можуть дізнатися набагато більше про глобальне потепління – набагато більше, ніж їм було відомо раніше. Головне, що ви маєте запам¢ятати – це те, що, якщо обєднаємо зусилля, то зможемо подолати зміни клімату. І кожен, навіть найменший, внесок, що ви зробите у охорону довкілля, стане кроком назустріч порятунку нашої планети.

 
Для обговорення
  • · Чому, на Вашу думку, процес виникнення негативних наслідків викидів парникових газів зайняв так багато часу?
  • · Що є основною метою Кіотського протоколу?
  • · Чому так важливо досягти нової угоди, яка має наслідувати Кіотську?
  • · Чому найбільшими забруднювачами повітря парниковими газами є США, Китай, Росія та ЄС?


Обновлен 01 мая 2017. Создан 26 мар 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником